Facebook icon Instagram icon

Андрій Сочинський: «Гендерні стереотипи формують суспільство нещасних людей»

#Люди 12 Жовтень, 2018 Автор:

3+

Запросити Андрія Сочинського до інтерв’ю нам вдалося не відразу. Один із найперших статусів Андрія – громадський діяч, він активний і цілеспрямований. Громадською діяльністю займається з 16 років. Нині у складі команди ГО «Інститут Креативних Інновацій» реалізовує чимало важливих ініціатив і проектів у Житомирі. Андрій – не зовсім звичайна постать саме тому, що зацікавлений у гендерній тематиці й працює над утвердженням гендерної рівності тут і зараз

«Моя гендерна історія розпочалася із 2009 року, коли студентами почали волонтерити. Одного разу потрапили на антидискримінаційний фестиваль. Його тоді організувала Асоціація фахівців соціальної сфери. Називався він Інклюзивний театральний фестиваль «Театр без кордонів». Це так мене надихнуло… Коли я побачив, як діти, молодь із інвалідністю виходять на сцену, кажу чесно, не зміг стримати сліз. Мене це дуже змотивувало! Я почав цікавитися антидискримінаційною проблематикою»

«Чоловіків-фахівців, які спонукають суспільство промовляти про гендерні питання, не тільки в Україні, а й у світі – меншість, немає чого займатися самообманом»

«Є речі, які для мене принципові, й вони не залежать від думки оточення»

«Колись моя класна керівниця Юлія Цезарівна казала, що ця загострена боротьба за справедливість іде з дитинства. Відчуття справедливості приносило чимало клопотів, але це мене не лякало. Є речі, які для мене принципові, й вони не залежать від думки оточення»

«Чому не працюю ні в держслужбі, бізнес-структурах, де мені пропонували роботу? Я не «переварюю» вертикальної ієрархії… Натомість горизонтальне прийняття рішень потребує більше часу, але таке рішення влаштує всіх, що є традицією українського віче ще з часів дохристиянської Русі»

«Свого часу я познайомився з журналісткою Юліаною Паранько. Редакторка видання, в якому працювала Юліана, запропонувала мені блоги писати. Я ще не працював активно в ГО «Інститут Креативних Інновацій». Якось написав про захоплення українками. Юліана подивилася мої тексти й відгукнулася про них як про дискримінаційні. Для мене це був шок! Тоді вона сказала те, чого я ще не розумів. У неї з моїх текстів склалося враження, що я, наче з «барського» плеча, дозволяю українкам бути собою. Ця історія про те, як потрапив у пастку гендерних стереотипів я сам. Я ж виховувався не поза межами суспільства, за загальними моделями виховання і навчання у школі…»

«Дуже часто можна почути типову фразу, що за успішним чоловіком стоїть жінка… Хто стоїть тоді за справді успішною жінкою? Це дуже індивідуально. В умовах нашої реальності за успішною жінкою стоїть титанічна праця самої жінки. Кажу з того, що я знаю про успішних жінок: у їхньому житті успіх здобувається, скоріше, не «задля», а всупереч»

«Я не терплю приниження людей за будь-якою ознакою, яка від них не залежить. Якщо тебе хочуть образити чи принизити, то найбільш дієвим методом захисту є згадування «антидискримінаційного» закону, яким за подібні вчинки передбачене покарання – позбавлення волі до 5 років із конфіскацією майна. Зазвичай це зупиняє людей, особливо публічних та посадових осіб, які дозволяють собі такі речі»

«В умовах нашої реальності за успішною жінкою стоїть титанічна праця самої жінки»

«Kinder, Küche, Kirche» – оця формула насправді страшна. Коли бачу приклади з життя, розумію, чому моя діяльність пов’язана з гендером. Із однієї подорожі на Донбас мені запам’яталася жінка, яка у своїй громаді робить усе – від А до Я. Але коли я запитав її, чому ви не висуваєте свою кандидатуру на керівника ОТГ, вона відповіла, що голова «має бути мужчина»… За ці два тижні поїздок у деокуповані громади Донбасу ми з нею багато спілкувалися. Зараз же вона – заступниця голови ОТГ і має намір брати участь у місцевих виборах у 2020 році. Більше того, там, у цій громаді, активно працює ще одна жінка, котру всі знають. Тепер будуть, по суті, найактивніші й найвпливовіші жінки-кандидатки в ОТГ. Не хочу себе хвалити, але за це мені гордо»

«Радикальний фемінізм і гендерна рівність – ці поняття часто підміняють люди, які займаються політикою»

«Зараз активізувалися антигендерні рухи. Я це пов’язую з тим, що здебільшого люди не розуміють змісту поняття «гендер», а люди, які зацікавлені, на цьому просто спекулюють. Я орієнтуюсь на чотири стадії, про які сказав Ганді: спочатку вас не помічають, потім над вами сміються, згодом – борються, а потім ви перемагаєте. Думаю, що ми пройшли стадію «не помічають», ми десь між стадіями «сміються» і «борються»

«Серед моїх друзів багато фінансово успішних людей, неординарних особистостей, які через гендерний тиск оточення займаються не тим, чим вони б хотіли. І вони почуваються нещасними»

«Гендерні стереотипи формують суспільство нещасних людей. Серед моїх друзів багато фінансово успішних людей, неординарних особистостей, які через гендерний тиск оточення займаються не тим, чим вони б хотіли. І вони почуваються нещасними»

«Становлення гендерної рівності й гендерного партнерства між чоловіками та жінками сприятливе для них самих, для кожної та кожного з них. По-друге, гендерна рівність є позитивним рішенням для найболючішого й… найбанальнішого питання в нашій країні – для фінансового й економічного розвитку. Наприклад, чоловік, який має талант художника, але він не реалізований через котрийсь гендерний стереотип, ходить на ненависну йому роботу… Як художник він міг би заробити більше. Ось так втрачається цілий сектор економіки. На хвилинку, у Великобританії за 2015–2017 роки завдяки креативному сектору економіка виросла на 35 %»

«Щоб пояснити культуру взаємин, не варто далеко ходити. Цю істину, яку приписують Іммануїлу Канту, відкрив Конфуцій ще три тисячі років тому: «Не чини з іншими те, чого би ти не хотів, що чинили би з тобою»

«Партнерський шлюб, звісно, складніший. Однак коли двоє людей самореалізовані, задоволені життям, це ж, навпаки, може об’єднати»

«За дітьми потрібно спостерігати. Нам, дорослим, є чому повчитися в них. Я люблю проводити час зі своєю похресницею. Вона мене надихає, зокрема й на нові проекти. У неї інше бачення, не затиснуте жодними «суспільними» лещатами, і мене захоплює ця дитяча свобода»

«Батьки мають дбати про безпеку дітей та їхнє здоров’я. У питаннях виховання я прихильник ідеї, що виховання як процесу не існує. Визначальний лише особистий приклад батьків. Знаю такі сім’ї, в яких обоє батьків палять, вживають алкоголь, а коли їхні діти виростають і вже студентами п’ють пиво, батьки влаштовують грандіозні скандали. Це мені дуже нагадує театр абсурду»

«ми прагнемо створити суспільство, де кожна й кожний може реалізувати своє право на самореалізацію й саморозвиток, не зазнаючи утисків чи дискримінації»

«29 вересня ГО «Інститут Креативних Інновацій» виповнилось 3 роки. Ми прийшли до такої візії: суспільство стовідсоткового потенціалу. Тобто ми прагнемо створити суспільство, де кожна й кожний може реалізувати своє право на самореалізацію й саморозвиток, не зазнаючи утисків чи дискримінації»

«Політична кухня» від ГО «Інститут Креативних Інновацій» – це телепроект: політики готують й діляться рецептами успіху. Ще три знімальні тижні – і програми вийдуть в ефір. А я готую так, як мій батько: смачно, але зрідка»

«Доходився я до межі вигорання… Телефон вимкнув і поїхав на три дні. На день народження можна собі три дні присвятити (сміється). Щоби мати свій простір для відновлення, дачу придбав. Це для мене зона релаксації, згодом хочу сад там виростити. Для мене це все нове: я ж досі жив «на асфальті», але дуже хотів ближче до землі. Зараз відкрив для себе нове захоплення – органічне землеробство»

«Я мав вісім можливостей переїхати за кордон. Сам собі не можу пояснити, що мене зупиняє, але  не хочу»

«Я мав вісім можливостей переїхати за кордон. Сам собі не можу пояснити, що мене зупиняє, але  не хочу. Немає взагалі бажання їхати»

Текст: Сніжана Герасимчук, Людмила Золотюк
Фото: Марта Яроцька

3+

Вас це може зацікавити