Facebook icon Instagram icon

Богдан Станьковски: «Навіть якби прийшлося знову обирати, все одно став би вчителем та науковцем!»

#Люди 11 Травень, 2017 Автор:

16+

Не секрет, що отримання освіти у Польщі стало дуже популярним серед українських випускників. Але для чого їхати за тисячі кілометрів від дому, якщо освітяни з різних куточків Польщі радо діляться власним досвідом? Саме для цього приїхав у Житомирський державний університет ім. Івана Франка Богдан Станьковски, доктор гуманістичних наук у галузі педагогіки, ад’юнкт кафедри соціальної педагогіки, докторант Академії Ігнатіанум у Кракові

Ми розмовляли з паном Богданом на кафедрі соціальних технологій, де його чекало чаювання з житомирським колегами. Щільний графік зустрічей та занять не завадив панові доктору поділитись власними думками про життя, молодь та вподобання.


«Я в Житомирі вдруге, і місто мені дуже подобається. В Житомирі багато молоді, яка навчається в університетах. Тут дуже тепла та відкрита атмосфера, приязна для викладачів з Польщі. Хоч Україна і залишається поза межами Євросоюзу, але мені подобається, що викладачі і студенти мають бажання підтримувати контакти і з Польщею, і з іншими країнами заради взаємообміну. Зустріч з іншою особою – це вже є збагачення, кожний вносить у спілкування щось своє, аутентичне. Говоримо про соціальну педагогіку, ресоціалізацію, але кожен має на це питання власний погляд і важливо ділитися, обмінюватися цими думками».

«Я в Житомирі вдруге, і місто мені дуже подобається»

«Останнім часом мене зацікавила проблема дітей вулиці. В Польщі сьогодні значна увага зосереджена на роботі з такими дітьми. Вони може навіть мають сім’ю чи ходять до школи, але увесь свій час проводять на вулиці. У Польщі є професори, які виходять до таких дітей і розмовляють з ними, проводять дослідження. Дуже цікаво, який підхід до цієї проблеми, які стратегії діяльності, які можливості є в різних країнах. І в Польщі, і в Україні, і інших країнах. Такі дослідження допомагають вирішити серйозні соціальні проблеми, які є у кожній країні».


«У Польщі та Україні багато подібних проблем. Наприклад, дуже актуальні проблеми молоді. В Україні багато сімей емігрантів, коли мати їде за кордон і полишає дітей із бабусею чи з тіткою. В Польщі це відбувається так само. І як може справлятись із життєвими труднощами дівчина, яка в 13-14 років лишилась без мами або без батька? Дитина не має прикладу, не бачить тих відносин, які вибудовуються в сімейному середовищі. І це дуже відбивається на майбутньому житті, і навіть психіці людини. Треба працювати з такою молоддю, проводити дослідження, цікавитись їхнім життям. І ці дослідження не мають носити лише формальний характер, практичний також. Наукові педагогічні дослідження повинні мати емпіричне підгрунття, щоб мати змогу змінити чи вплинути на ситуацію!»

«Наукові педагогічні дослідження повинні мати емпіричне підгрунття»

«В академії, де я працюю, небагато українських студентів. Я контактував тільки з одним. А потім у нього почалися проблеми з візою і він, напевно, поїхав. В Кракові досить дороге життя. Здається, в містах, які знаходяться ближче до кордону, студентів з України більше, але я не орієнтуюся добре у цій темі»


«Стосовно соціалізації українських студентів після навчання можу сказати, що в Польщі також багато молодих людей, які шукають роботу. Особливо випускниками гуманітарних спеціальностей ринок праці перенасичений. За останні 20 років у нас відкрили багато закладів, які готують педагогічних працівників: дошкільне виховання, викладачі шкіл тощо. У нас багато студентів, які мають педагогічну освіту, але теж не можуть знайти роботу за спеціальністю. І їх дедалі більшає»

«В Житомирі мені найбільш сподобалось доброзичливість людей!»

«Проблеми Польщі й України дуже подобні, бо у нас також багато людей, які виїжджають до інших країн. І для Польщі  це також є великою проблемою. Уряд переймається тим, бо держава витратила багато коштів на освіту людей, але вони не залишаються жити в країні – їдуть на захід. Це означає, що держава вивчила, інвестувала кошти в освіту лікарів чи інших спеціалістів, а вигоду від того має Англія чи Ірландія. І то дуже прикро!»

«В Житомирі мені найбільш сподобалось доброзичливість людей!»

«Немає сенсу укривати, що є проблеми. Україні ще багато треба чого зробити, і в економічному напрямку, і в свідомості людей. Але країна, яка здобула незалежність лише 20 років тому, повинна будувати національну ідентичність, спираючись на минуле, історію, літературу – все, що є історією держави»


«В Польщі так само, як і в Україні дуже багато чого треба зробити. Більше шістдесяти років ми функціонували в колі соціалістичних країн. Хоч зовні здається, що у нас все добре, бо ми вступила в НАТО та є членами Євросоюзу. Але нам ще багато треба працювати і дбати про майбутнє, вміти співпрацювати з державами Східної та Західної Європи».

«Я колекціоную старі речі, бо вони мені щось розповідають. Маю такий ностальгічний підхід до старих речей, які нагадують мені дитинство. Люблю піти на старий базар та купити якусь річ, яка має свою історію, свою душу. У мене є сімейна реліквія – посагова скриня, з якою моя бабця виходила заміж. Цій скрині має понад 100 років, з нею пов’язано багато сімейних історій. Це наше минуле»

«Я колекціоную старі речі, бо вони мені щось розповідають»

«Я дуже люблю читати, але зараз не завжди вдається читати класичну літературу, що з не пов’язана з моїм науковим дослідженням. Раніше багато читав, зараз трохи занедбав читання, бо більше зосередився на написанні докторської дисертації… Мені подобаються книги, що піднімають моральні проблеми, наприклад «Злочин та кара». Або про відношення людини до життя чи іншої людини. Це мене повністю захоплювало, і я міг прочитати цілу книгу протягом 2-3 днів. Люблю повісті Генріка Сенкевича про минуле, про історію, де розповідається про буденне життя людей у тих часах, ментальність. До речі, мені більше подобається читати книжки, аніж дивитися фільм. Фільм створює образ, але мені здається, що за дві години перегляду можна втратити те важливе, що передає книга. Зараз більше актуальними є візуальні образи, але книга має величезну перевагу. Вона дає можливість не тільки переживати за героя, але й розмірковувати, переосмислювати. А фільм можна подивитись та через кілька днів забути»


«В ситуації багатьох молодих людей є  проблема номер один – немає життєвої мети. Коли немає далекоглядних планів, життя плине день за днем, занурює в буденність, молодь на жаль губиться, не вміє долати проблеми. Треба ставити перед собою мету, рухатись маленькими кроками та шукати розвитку. І тоді все буде добре»

 «Вчитель має йти вперед разом із підопічним, вчитися з ним»

«У педагогічній науці є така ідея виховання, що вчитель має йти вперед разом із підопічним, вчитися з ним. Не може людина навчити силоміць, насаджувати власні бачення, виховання – це взаємообмін. Іноді навіть 10-річна дитина може сказати такі мудрі речі і змінити мої погляди! Виховання – це питання такого діалогу, зустрічі,  рівномірного руху вперед. Таким має бути вчитель!»


«Навіть якби прийшлося знову обирати, я все одно став би вчителем та науковцем!»

Фото: Марта Яроцька
Текст записала: Оксана Давиденко

16+

Вас це може зацікавити