Facebook icon Instagram icon

Будинки-титани Житомира

#Місця 9 Серпень, 2018 Автор:

1+

Думаю, кожний із нас має свою скриньку, певно, вона схожа чимось на поштову, – скриньку історій, які пов’язані з тим чи тим містом – котресь місто N, Київ, Житомир… От зі свого шкільного дитинства про вулицю Михайлівську я запам’ятала книжкову точку, де купувала підручники, а ще з ранішніх спогадів – відомі мультяшні козаки на вітринах магазину навпроти міської ради… А в кінотеатрі «Жовтень» із друзями-однокласниками дивилися екранізацію «Гаррі Поттера і філософський камінь». Моя скринька історій про місто… Вона котрась дещиця, зовсім мікро…
Запрошуємо вас послухати історії будинків-титанів, що розміщені в історичній, центральній частині нашого Житомира. Їх розповіла Марина Кругляк, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри соціальних і гуманітарних наук Житомирського державного технологічного університету.

Запис із дослідницею Мариною Кругляк зроблено під час локального проекту «Старовинні будівлі – титани нашого Житомира». Його автори й координатори – викладачки Житомирського державного технологічного університету Вікторія Загурська-Антонюк, Оксана Литвинчук, магістрант університету Дмитро Ткачук. Проект був створений для дітей від 5 до 12 років. Окрім історичного екскурсу, його програма передбачала пізнавальну прогулянку з дітьми за маршрутом Замкова Гора – вулиця Кафедральна – майдан Соборний – вулиця Київська – вулиця Михайлівська. Під час екскурсії викладачі знайомили дітвору зі старовинними і водночас сучасними будівлями нашого міста, цікавими історіями та фактами про них. Наступного дня діти закарбували свої враження у власних малюнках будинків-титанів

«Розпочнемо з архієрейського подвір’я, яке зараз знаходиться на майдані Корольова, 9. Колись у цьому приміщенні проживав головний архієрей Волинської губернії. Відома ця пам’ятка найбільше тим, що 1846 року тут зупинявся Тарас Шевченко. Узагалі, є три місця в Житомирі, де він бував цього разу. Одним із цих місць є саме архієрейське подвір’я»

«Будинок, що знаходиться неподалік архієрейського подвір’я, на майдані Корольова, 10, – жіноча Маріїнська гімназія. Спочатку побудована як прибутковий будинок у середині XIX століття. У січні 1875 року цей будинок було придбано гімназією. І це був єдиний у Волинській губернії до кінця XIX століття жіночий середній навчальний заклад. Зауважу, що в гімназії на той час викладали такі визначні особистості, як батько української співачки, народної артистки СРСР Зої Гайдай, Микола Гайдай. Сама Зоя навчалася тут у 1912 році. Вихованками гімназії були і відомі сестри Лесі Українки Ніна й Ольга Косачі, природознавець Копачевська, поетеса Вероніка Морозівна, Москальова, мати відомого композитора, піаніста Святослава Ріхтера. У 1919 році гімназію було закрито. У її приміщенні розташували перев’язувальний пункт 44-ї стрілецької дивізії. У наступні роки в будинку знаходилася школа партійно-радянського будівництва, одна з міських шкіл, школа-інтернат, Корольовський райвиконком. А з 1983 року тут знаходиться міський центр дитячої творчості та дитяча картинна галерея»

локальний проект «Старовинні будівлі – титани нашого Житомира» був створений для дітей від 5 до 12 років

«Ще однією важливою пам’яткою нашого міста є Водонапірна вежа на вулиці Пушкінській. Заснували її наприкінці XIX століття. З нагоди цієї події на водоканалі були виготовлені сувенірні чашечки, деякі з них є в моїй колекції»

«Міський театр. Знаходиться.., точніше, знаходився в центральній частині міста поряд із Водонапірною вежею на вулиці Пушкінській. Побудований 1855 року за проектом архітектора Штрома. Одним із ентузіастів й організаторів будівництва театру і формування його трупи був класик польської літератури Юзеф-Ігнацій Крашевський, який у 1853-60-х роках мешкав у Житомирі, був попечителем навчальних закладів. Першу трупу театру зі Львова до Житомира він запросив також. У 1865–1866 роках житомиряни радо приймали відомого американського трагіка, друга Щепкіна і Тараса Шевченка Айру Олріджа, який виконував роль Отелло і Шейлока в п’єсах Вільяма Шекспіра. 28 квітня 1874 року в театрі відбувся концерт відомого польського композитора Юліуша-Кароля Заремського, який народився і прожив у Житомирі»

«У 1883 році, у листопаді, театральна трупа під керівництвом Старицького показала житомирянам «Наталку-Полтавку», головну роль тоді зіграла Марія Садовська. Відбулася прем’єра п’єси Старицького «За двома зайцями», у головній ролі була Марія Заньковецька. У 1902–1905 роках житомиряни захоплено прийняли виставу «Зимовий вечір» Старицького, а також п’єсу «Безталанна» з Карпенком-Карим. 1919 року створено Перший волинський державний театр імені Тараса Шевченка. З 1934 року було стаціоновано пересувний музично-драматичний театр імені Київської облпрофради. Він отримав назву імені Щорса, художнім керівником став Магар, у майбутньому – народний артист СРСР. Упродовж 1924–1934 років із театром співпрацював драматург Іван Кочерга, заслужений діяч мистецтв України. Такі відомі його п’єси, як «Алмазне жорно», «Фея гіркого мигдалю», «Свіччине весілля» були написані якраз у Житомирі та вперше поставлені на житомирській сцені. 1938 року теж уперше на житомирській сцені поставлено драму «Богдан Хмельницький» Корнійчука. У повоєнні роки житомирський театр імені Щорса здобув велику популярність, став одним із кращих обласних театрів України. 8 січня 1944 року колектив новоствореної трупи житомирського міського театру п’єсою «Наталка-Полтавка» відкрив театральний сезон. З 1945 року театр отримав назву Житомирський обласний український музично-драматичний театр. 1981 року йому присвоєно ім’я Івана Кочерги, а з 1966 року театр переїхав у нове, спеціально для нього збудоване приміщення на Соборному майдані. З того часу в будинку на вулиці Пушкінській, 26 улаштувався міський будинок культури. А зі серпня 1982 року в ньому працює житомирська обласна філармонія»

діти закарбували свої враження у власних малюнках будинків-титанів

«Ще однією цікавою спорудою в центрі нашого міста є Будинок товариства взаємного кредиту. Його адреса – майдан Корольова, 4/2, на розі з Михайлівською вулицею. Зараз будинок знаний як приміщення нашої Житомирської міської ради. Побудовано його 1900 року для товариства взаємного кредиту в стилі модернізованого бароко. Цікаво, що товариство нараховувало в середньому 600 членів, і серед них був навіть батько Лесі Українки, мировий суддя Петро Косач, місцевий скульптор Оляшкевич та інші відомі особистості»

«Після закінчення Петербурзької консерваторії 1914 року до Житомира повертається композитор Михайло Скорульський. Він викладає в музичних класах Житомирського артистичного товариства і в залі товариства взаємного кредиту на другому поверсі будинку в 1916–1918 роках виступав із концертами. А 20 травня 1903 року тут дав свій концерт відомий співак Федір Шаляпін. Стіни зали пам’ятають таких митців, як Платон Цесевич, Михайло Ерденко, Йосип Гофман»

«Також хотілося би звернути увагу на ще одне цікаве приміщення – будівлю житомирської чоловічої гімназії. Знаходиться в центральній частині нашого міста, вулиці Велика Бердичівська, 40. Зараз вона відома житомирянам як центральний корпус Житомирського державного університету імені Івана Франка. Побудовано приміщення було 1862 року для Житомирської чоловічої гімназії, яка розміщувалася тут до закриття 1918 року. Упродовж 1881–1888 роках директором гімназії працював Омелянський. У гімназії працював учителем російської мови батько Сергія Корольова, відомого конструктора космічних кораблів. З 1863-го по 1866 роки в початкових класах навчався відомий письменник Володимир Короленко. Серед інших знаних діячів, які навчалися або працювали в Житомирській чоловічій гімназії, можна згадати літературознавця Дашкевича, патологоанатома Подвисоцького, геолога Тутковського, етнографа Штернберга, ботаніка Липського, мікробіолога Омелянського, ботаніка Арцеховського, історика Липинського, письменника Боціновського, польського композитора Заремського, композитора Скорульського, державного діяча Фещенка-Чопівського й інших»

Окрім історичного екскурсу, програма проекту передбачала пізнавальну прогулянку з дітьми

«Один із будинків-титанів нашого міста знаходиться на вулиці Велика Бердичівська, 6, – це будинок Волинського губернського управління. Датою його заснування є 1854 рік. У правлінні працювали такі відомі діячі, як Іван Білик, він український письменник, брат письменника Панаса Мирного, автор першого українського словника «Українські приказки, прислів’я і таке інше» Микола Номис. 15 листопада 1917 року в будинку перед українською громадськістю Житомира виступив із промовою Симон Петлюра»

«Свято-Михайлівський кафедральний собор, або Собор святого архістратига Михаїла, теж знаходиться в центральній частині міста – вулиця Київська, 14. Це пам’ятка історії й архітектури. Побудована 1856 року за ініціативи житомирського купця Михайла Хаботіна, тому й названий Михайлівським. Хаботін надав на спорудження храму 15 тисяч рублів. Сума тоді виявилася недостатньою, і він додав ще майже 22 тисячі рублів. Купець мав підтримку з боку громадськості міста й тодішнього волинського губернатора Миколи Синельникова. Храм було споруджена на землях садиби Олександра Скальковського, представник якої, Аполон Скальковський, став видатним істориком Запорізької Січі та був членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук, одним із засновників Одеського товариства історії та старожитності.
Одним із перших настоятелів храму був Андріян Пурієвич, а його син Костянтин був відомим українським ученим, фізіологом рослин, професором Київського університету. З 1895 року до 1929-го безіменний настоятель храму – відомий у Житомирі церковний, громадський діяч і викладач Микола Бучик-Абрамович, його було репресовано в 37-му році. 13 березня 1915 року у Свято-Михайлівському храмі він хрестив Святослава Ріхтера. Із 1991 року будівлю храму передано вірянам. З дитинства пам’ятаю, що там був ляльковий театр, я декілька разів була на виставах. У 2001 році на фасаді храму встановлено пам’ятну дошку з полірованого габро з присвятним написом Хаботіну»

Задум «Старовинні будівлі – титани нашого Житомира» здійснено в межах міжнародного проекту «Local History, Memory and Cultural Heritage in Youth Education»


Задум «Старовинні будівлі – титани нашого Житомира» здійснено в межах міжнародного проекту «Local History, Memory and Cultural Heritage in Youth Education / Локальна історія, пам’ять і культурна спадщина в освіті молоді», що відбувся у Варшаві з 28 травня по 6 червня 2018 року. У ньому взяли участь делегації Польщі, Молдови та України (Житомир). Проект про будинки-титани, а також серія історичних, етнографічних, культурно-мистецьких і творчих подій у Житомирі відбулися завдяки партнерській співпраці Stowarzyszenie «Pracownia Etnograficzna» im. Witolda Dynowskiego (Польща, Варшава), Erasmus+, RITA та Youth Foundation of European Initiatives / Молодіжна фундація європейських ініціатив (Україна, Житомир).

Текст: Людмила Золотюк
Фото з дітьми: творча команда проекту

1+

Вас це може зацікавити