Facebook icon Instagram icon

Лайфхак сучасного батька: «Потрібно себе виховувати, а діти просто будуть схожими»

#Люди 15 Вересень, 2017 Автор:

6+

«Один батько значить більше, ніж сто вчителів», – писав американський філософ Джордж Герберт. Він навчає, виховує, турбується. Але вочевидь це зовсім не супергерой, а пересічна людина, в якої безліч турбот та обов’язків. Тому і говорити про батьківство напередодні Всенародного Дня Батька ми вирішили із цілком звичайним батьком. Наш герой Женя – щасливий батько двох дітлахів, тільки от до батьківства він відноситься дуже відповідально

«Я не замислююсь над тим, яким має бути батько. Я є самим собою. Моїй донечці всього місяць зараз, і я зараз відчуваю ейфорію від батьківства вдруге. Вперше також я був дуже щасливий, але тоді це був син, зараз – донечка»

«В  мене двоє дітей. Чи тяжко? Ні, я дуже щасливий бути батьком»

«Я дуже щасливий бути батьком»

«Ми свідомо планували батьківство. Хотіли дітей і планували своє життя. Ми були одружені три роки, і підходили зважено до того, що матимемо дітей. Хотілось чогось досягти спочатку: ми перший час з батьками жили, треба було щось своє мати. Але потім зрозуміли, що непотрібно втрачати час, і свідомо поставились до планування батьківства»

«Під роддомом не співав, я був з дружиною і до пологів, і після, і під час. Це нам друзі й родичі співали. Я двічі був присутнім на пологах. Мені навіть хтось з персоналу комплімент зробив: «Ви, мабуть, медик, якщо так себе тримаєте». На пологах не страшно, страшно було за здоров’я дитини, дружини. Пологи були важкими: дружина лежала два тижні в лікарні з температурою. Але, хвалити Бога, пройшло все добре. Хоч там були і педіатри, і реанімація, налякали нас трохи, але все пройшло добре»

«Ми обоє дуже раділи, коли дізналися, що матимемо дитину. Але якихось аргументів, що саме так і потрібно робити, я не маю. Для мене це природно, бо це відповідальність. Звичайно, у нас не все ідеально, і різні в житті були випадки, як у всіх. У мене, до речі,  багато друзів, які нічого не планували. Ну, а в нас так. Напевно, я перфекціоніст»

«Велика родина – це добре. Ми чогось раніше самі собі придумали, що в нас буде троє дітей»

«Велика родина – це добре. Ми чогось раніше самі собі придумали, що в нас буде троє дітей. І так до цього йдемо. Може, це й нескромно, але в мене ідеальна сім’я: в мене є син, донечка, в мене хороша дружина»

«Я не стримую свою дружину в тому, щоб вона працювала.  Колись сам допоміг їй на роботу влаштуватись, де вона заробляла більше. На новій роботі в неї були кращі умови, трохи менша  відповідальність. І цікава робота, і, разом з тим, не така важка. Я взагалі не боюсь, що моя дружина зароблятиме, але я б не хотів зовсім мінятися ролями. В мене з дитинства так було поставлено, що я маю забезпечувати. Я не сексист, мене не лякає, що жінка буде заробляти, стане більш незалежною,  просто так бачу свій обов’язок у сім’ї»

«Як виховувати дітей? Напевно, треба бути психологом, щоб знати, як саме потрібно виховувати дітей. Дітей просто потрібно любити! Син дуже подібний до мене, і я ловлю себе на думці, що дійсно непотрібно виховувати дітей. Потрібно себе виховувати, а діти просто будуть схожими. Це на мільйон відсотків.  Син – моя копія, він поводить себе, як я: коли він робить якісь вчинки, а я впізнаю себе в тому»

«Я ловлю себе на думці, що непотрібно виховувати дітей. Потрібно себе виховувати»

«Я зовсім не ідеальний батько, можу крикнути, шльопнути, про що потім шкодую. Хоч знаю, що не можна лякати дитину, силу застосовувати. Але я люблю, щоб був порядок, і можу бути дуже суворим. Страх в очах дитини – це погано, потрібно, щоб дитина слухала батьків, а не  боялася. Для мене важливо, щоб мій син мене розумів»

«Моя донечка ще маленька, і я не знаю, як її виховувати. Напевно, треба бути ніжнішим, не знаю. Дитину просто не треба у чомусь затискати, їй треба давати розвиватись. Я дійсно можу бути різким, це неправильно, я розумію, але ж виховувати все одно треба – не можна, щоб діти на голову вилазили»

«В мене гарний батько, ми дуже гарно спілкуємось, дякувати Богу, мої батьки живі й здорові. Вони дуже старалися дати нам все, що могли. І мені завжди хотілося довести батькам, що я можу добиватися чогось в житті сам»

«Раніше зовсім не замислювався над тим, що дитині в якихось умовах недобре. Навіть чужій дитині»

«Коли я працював за кордоном, не придивлявся до того, які там стосунки між батьками, як там поводять себе батько чи мати по відношенню до дитини. Певно, в силу раннього віку не звертав на це уваги. У нас свої традиції, свої звички, й цілком непогані.  Просто треба розуміти, що діти дивляться на поведінку батьків і все повторюють»

«Мені ніхто не казав, що саме треба робити, щоб бути нормальним батьком. Я просто люблю своїх дітей, безпідставно! А що потрібно казати людям, щоб вони були гарними батьками, я не знаю. Тільки-от коли у мене народилися діти, я став дуже сентиментальним. Наприклад, раніше зовсім не замислювався над тим, що дитині в якихось умовах недобре. Навіть чужій дитині. Ми помітили з дружиною, що одразу починаєш уявляти, що таке може статися  і з нашою»

«Напевно, не дуже тактовно повчати когось, коли бачиш, що людина погано поводиться з дитиною. Радити я не можу, виховувати когось не можу, але треба добре розуміти, що  від тебе залежить чиєсь життя»

«У мене ще є один привід для гордості: в нашій поліклініці не знають, що у нас є мама. (Посміхається) Бо з сином постійно приходив я: то за довідками, то живіт у сина заболів, то ще чогось. У мене на роботі вільніший графік, ніж у дружини. Коли донечка народилася, прийшли в поліклініку, а медсестра каже: «А, так оце Ви мама Демида?». Так і познайомились, коли синові вже п’ять років»

«Про батьківство треба пам’ятати не тільки на свята»

«Я свята не відчуваю, а про батьківство треба пам’ятати не тільки на свята. Хоча ні, треба свого батька привітати!»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото з сімейного архіву

6+

Вас це може зацікавити