Facebook icon Instagram icon

Марина Демб: «Нічого в житті просто так не дається»

#Люди 23 Червень, 2017 Автор:

28+

На думку чоловіків, в кожній жінці прихована актриса…А якщо актриса – це професія, якою ж тоді має бути жінка? Відповіді на ці питання ми почули від Марини Демб,  актриси Житомирського академічного музично-драматичного театру ім.Івана Кочерги

«Про акторську кар’єру як таку не мріяла, хоча з дитинства зростала дуже творчою дитиною!.. Однак, до моїх творчих здібностей батьки ніколи серйозно не ставилися, та й в родині до мене ніяких акторів не було. Як і всі батьки, вони бажали для мене практичної професії. Коли вже в останній момент замість політехнічного інституту я пішла вступати до Житомирського училища культури, поставилися з розумінням і підтримали»

«По життю я не забобонна! Існує така театральна традиція: якщо сценарій падає, треба на нього сісти. 99% моїх колег дотримуються саме цього забобону. З першого дня роботи в театрі (а я вже тут 16-й рік працюю) мені це було смішно, і я сказала, що в це не вірю! І скільки б сценарій з моєю роллю не падав (а він кожний падав!) нічого такого не траплялося!»

«Скільки ролей зіграно на сцені нашого театру, важко підрахувати…Але є декілька особливих»

«Скільки вже ролей мною зіграно на сцені нашого театру, важко підрахувати…Але, безсумнівно, є декілька особливих, ключових, близьких мені по душі…Наприклад, роль Анни у виставі за мотивами п’єси І.Франка «Украдене щастя». Це той випадок, коли навіть не потрібно було вчити текст. Здавалось, він ніби жив в мені. Звичайно, не можу оминути увагою свою моновиставу «Жінка в Style Jazz». Ну, і одна з найперших моїх вистав, де відбувалося моє становлення як актриси — молодіжна драма «Втеча з реальності». Багато років поспіль ми ставили цю виставу, і щоразу я викладалася на всі 100%. Старші колеги тоді казали: «Марино, грай технічно: не можна через себе так все пропускати!» Але по-іншому я не могла. Адже тема наркотичної залежності, на жаль, і зараз актуальна. І, якби високо це не звучало, моєю місією тоді було врятувати хоча б одну молоду душу!»

«В моїй професії багато розмов стосовно того, що важливіше: талант чи все-таки праця? І от я з повною відповідальністю стверджую, що 50 на 50. Без таланту нічого робити в цій професії! Але й без щоденної наполегливої роботи у тебе нічого не вийде!»

«Ти сам собі маєш підіймати планку і щоразу брати нову висоту»

«Найголовніша конкуренція не з колегами, а з самим собою. Вона всередині тебе! Не зупинятися ні на мить! Ти сам собі маєш підіймати планку і щоразу брати нову висоту»

«Ми постійно скаржимося на нестачу часу, і в принципі у самої така ж проблема. Але треба вміти його знаходити! Ось нещодавно була на відкритті виставки нашого художника, житомирянина, народного художника України Юрія Камишного. Навіть, коли з ним розмовляєш, ти для себе щось нове відкриваєш. А потім «зависаєш» біля його картин і розумієш: ми живемо, не помічаючи щось важливе, постійно кудись поспішаємо, в магазин по хліб. Але треба не тільки хліб! Піди візьми дитину і сходи з нею на виставку, поглянь на картину і подумай про щось хороше!»

«Я дуже самокритична!… Такий самоїд. І в молодості мені це дуже-дуже заважало спокійно жити. Бо кожного разу, якщо щось не вдавалося, то була справжня трагедія! Зараз я вже навчилася робити якісь висновки, але дуже не люблю критику зовні. Звісно, намагаюсь спокійно прислухатися. Але критика для мене – досить руйнівний фактор. Тоді як похвала – стимул йти далі і ще більше старатися»

«Народження дитини для жінки – це взагалі особливий момент у житті. Це те, що розкриває жінку, дарує їй нові фарби, почуття, відчуття…Слава Богу, у мене «повний комплект»: донька і синочок… Тому усім жінкам раджу на одній дитині не зупинятися» (Всміхається)

«Народження дитини для жінки – це взагалі особливий момент у житті»

«Для своєї доньки я намагаюся бути подругою. Їй зараз 9 років, і у нас з нею дружні стосунки. Дуже не хотілось би втратити їх в майбутньому…Я намагаюся знайти час, аби просто з нею поговорити. І привчаю до праці. Нічого в житті просто так не дається. Я в цьому абсолютно впевнена!»

«Діти – особлива публіка. Їх не проведеш, не обманеш, вони вірять тобі по-справжньому. Для дітей ти ще більше викладаєшся! І без зайвої скромності скажу: дитячі вистави у нас найкращі!..Ми робимо такі масштабні дитячі постановки, декорації, костюми. Знаєте, для акторів квіти – це завжди приємна частина роботи, а коли вони від дітей, то просто обожнюємо!»

«Коли з’явився син, я відчула себе мамою по-справжньому. Як з першою дитиною? Ти не встиг злякатися, а вона вже виросла! А з другою ти проживаєш, смакуєш кожний момент, розуміючи, що він такий швидкоплинний, і ти не можеш надихатися, насолодитися цією миттю! І після роботи я, збиваючи ноги, дуже поспішаю до дітей, однак вранці не без задоволення знову йду на роботу. Ось моя формула щастя! Ну й окрім цього, я кохаю і кохана!»

«Без любові жінка нічого не може!»

«Без любові жінка нічого не може! Я прочитала таку річ, що для чоловіків любов, сім’я – це лише частина життя. Тут вони відпочивають. Для жінки любов – це все!»

«Ми досить багато часу проводимо на роботі, і мені шкода тих людей, які займаються не улюбленою справою, а тільки заробляють гроші. Звісно, у кожного по-різному складається життя. Але мені пощастило! Колись я знайшла свій шлях, крокуючи по якому, здобували якісь синці і шишки, і разом з тим маленькі перемоги, іноді й великі» (Всміхається)

«Цей театральний сезон завершуємо прем’єрою – містерією-фентезі «Вій» (режисер Петро Авраменко). Думаю, що глядач, коли бачить назву вистави, він вже прогнозовано налаштовується на щось містичне. Насправді, в театрі немає таких можливостей, як в кіно, тому показати містику в таких умовах значно складніше. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб вистава вийшла цікава, і, водночас, реалістична»

«Житомир для мене – це Житомирський театр!»

«Житомир для мене – це Житомирський театр! Хочеться, аби він завжди магічно до себе притягував людей… Знаю, що ті, хто постійно ходить до театру, завжди радять сходити на наші вистави»

Текст: Катерина Домс
Фото: Марта Яроцька

28+

Вас це може зацікавити