Facebook icon Instagram icon

Марія Хімич: «Художня література, як і їжа, має бути різноманітною»

#Люди 27 Серпень, 2017 Автор:

13+

Нещодавно в культурному житті Житомира відбулася подія, оминути яку ми не змогли. Роман-секрет «Байстрючка» представляла авторка – письменниця, поетка і журналістка Марія Хімич, яка вже два роки живе в Канаді. Цього літа Марія ненадовго повернулася додому, щоби, зокрема, представити свій новий твір. І ще в її творчому багажі – збірки «Півні-Ч», «Білі шкарпеточки», статус подвійного лауреата відомого конкурсу видавництва «Смолоскип», участь у літературно-мистецькому об’єднанні «Оксія», а в душі – любов до рідного Житомира, в якому навчалася й починала писати

«Дорогою додому в нас було три пересадки – у Торонто, Лондоні та Фракфурті-на-Майні. У Лондоні ми бачили Big Ban, Westminster Abbey, London Eye, Piccadilly Circus. Надзвичайна, хвилююча подорож»

«Житомир дещо змінився. Я бачу “крапкові” зміни, проте їх має бути якомога більше для розвитку міста, його туристичної привабливості та комфорту для всіх житомирян»

«Назва роману “Байстрючка” такою була від початку. Я змінювати її не збиралася. Мені відомо, що цю назву досить гостро критикували. Це слово – табу, розумієте?»

«Обкладинка книжки чітко віддзеркалює назву роману. Очі дівчини, зображеній на обкладинці, сумні. Волосся закриває їй рот, не дає сказати про свої почуття, сказати правду. А позаду дівчини – місто, яке, напевно, жорстоке. Тому вона дивиться вперед, можливо, в пошуку кращого прихистку»

«Роман “Байстрючка” назрівав давно. Коли навчалася в класі десятому, я розпочала писати цей роман. Але далі кількох сторінок не “пішло”. Повернулася до цього твору під час декрету. Я вважаю, що це був найплідніший час для моєї художньої творчості. Дуже швидко написала повість, яка потім й отримала премію Олеся Гончара (прим. ред. – Міжнародна україно-німецька літературна премія імені Олеся Гончара.). Я сміливо змішала реальні події, видумку, містику, романтику»

«Твір оснований на реальних подіях, деяких сімейних таємницях. Я вам не зізнаюся, де видумка, а де правда» (Усміхається)

«Для мене творчість – це намагання виписати свій біль, запечатати його в папір і щоб він тебе відпустив. І на деякий час це вдається. Коли твір видано, отой біль може повернутися бумерангом і добряче стукнути. Не завжди письмо є арт-терапією. Важливо водночас працювати над самим собою. Але це шлях. Я на нього ступаю»

«Мене вельми цікавлять історії іммігрантів у Канаді. Я написала кілька верлібрів, в яких згадується про них»

«Зі мною працює одна колежанка, її звати Ренді. Вона помічниця вчителя і нині водить шкільний автобус для кількох шкіл. Ренді поділилася зі мною своєю родинною історією. Один із її дідів був у німецькому таборі смерті в Польщі. Він мав на руці номер в’язня. Був приречений на смерть. Проте, на щастя, його врятували американські солдати. Йому вдалося потрапити в Канаду. Ренді пам’ятає дідуся дуже добре. Та коли вона намагалася розпитати його про ті часи, дід ніколи не говорив на цю тему. Очевидно, то була історія не для дитячих вух»

«Почала читати більше англійською мовою. Щотижня в Канаді я відвідувала вчителя англійської мови. У мене була норма: прочитати англійською мовою новелу (я читала короткі історії Сомерсета Моема), прочитати статтю журналу “The Economist”, прослухати одну лекцію з ресурсу “TedTalks”, написати есе, зробити вправи на поліпшення словникового запасу. Нині я читаю англійською мовою й отримую від цього задоволення. Звісно, ще трапляються слова і звороти, які не розумію, проте завжди під рукою є словники»

«У художній літературі для мене великим авторитетом є Юрко Ґудзь. Я вважаю його одним із найталановитіших українських авторів. І сподіваюся, що світ його ще відкриє. Просто шокує, наскільки він геніальний!»

«Одним із моїх улюблених письменників також є Мілорад Павич. Був час, коли я фанатіла і прочитала, мабуть, усі його твори. Мої друзі знали про це і постійно дарували його книжки»

«Я дуже рада, що художня література є різносторонньою. Бо дехто каже: он той пише модерн, той – класично, а треба ж писати тільки так (версії додаються). У літературі має бути і любовний роман, і детектив, інтелектуальна проза й так далі, тобто всі жанри й напрямки, щоб читач почував себе задоволеним. Художня література, як і їжа, має бути різноманітною»

Текст: Людмила Золотюк

Фото: Саша Хімич

13+

Вас це може зацікавити