Майже кожне хлопченя в минулому сторіччі з дитинства мріяло про небо: хтось хотів стати пілотом та керувати літаком, хтось бажав здійнятися ще вище – у космос, а дехто мріяв зробити крок у небо та відчути себе птахом під куполом парашута. Можливо, льотчики та космонавти у теперішньої молоді не настільки популярні професії, проте стрибки з парашутом і в наш час так само манять любителів висоти, екстремалів, шукачів гострих відчуттів
Ідея парашута, тобто засобу для безпечного спуску зі значної висоти, виникла у далекому минулому: відомо, ще в давнину жителі Африки, Китаю, південно-східної Азії на свята організовували демонстраційні стрибки з парасолями. Однак перший технічний проект парашута з’явився наприкінці XV століття, авторство якого приписують великому Леонардо да Вінчі.
Авторство першого технічного паршута приписують великому Леонардо да Вінчі
Стрімкий розвиток повітроплавання спонукав до створення спеціального пристрою для вдалого спуску людини з висоти. Декілька доповнень та вдосконалень – і вуаля: в кінці XVIII століття у Франції з’являється майже сучасний парашут. Цілих 200 років знадобилося американцям, щоб зібратися та здійснити перший стрибок з літака. Зрозуміло, що спочатку парашутна справа мала чисто практичне застосування, і тільки потім стала екстремальним спортом.
Стрибнути з парашутом колись можна було й в Житомирі. На аеродромі «Смоківка» з весни до осені 2011 року функціонував авіаційно-спортивний центр, де щовихідних та в святкові дні відчайдушні сміливці підкорювали небо. Ініціаторами створення центру стали ентузіасти – ГО «Купол» спільно з авіаклубом «Авіатік».
Стрибнути з парашутом колись можна було й в Житомирі
«Ми були перші і поки що єдині, кому вдалося організувати стрибки з парашутом у нашому місті. До нас приїжджало багато людей, які бажали здійснити стрибок: спортсмени, військові, любителі, парашутисти-новачки. Всього за сезон роботи центру близько тисячі людей здійснили одну з своїх найзаповітніших мрій – стрибнули з парашутом», – розповідає голова ГО «Купол» Олег Умінський.
Олег Умінський згадує: «Перший стрибок – це шалені відчуття!»
Колишній десантник, за плечима якого, як він сам каже, всього лишень 50 стрибків, у найменших дрібницях пам’ятає свій дебют у відкритому небі: «Перший стрибок – це шалені відчуття! Певний психологічний бар’єр через який треба пройти! Вперше стрибнув 31 березня 1994 року на службі в армії. Стрибок був дуже довгоочікуваним! Мабуть, близько півроку його постійно переносили: то погоди немає, то вертоліт зламався, то паливо закінчилося. Тому коли цей день таки настав, я був впевнений, що у мене парашут не відкриється (Всміхається — прим.ред.). Але ж я — командир взводу, мушу стрибнути і зробив крок… Після – неймовірне відчуття польоту, шквал незабутніх емоцій та адреналіну і 800 метрів до землі… Коли парашут відкрився, відчув себе найщасливішим, бо залишився живим».
4-годинне навчання, ретельний медогляд, відповідне екіпірування і лише тоді на борт літака – така програма чекала на відвідувачів авіаційно-спортивного центру. Тих, хто прагне підкорити висоту, вистачає й сьогодні: чи не щотижня телефонують та виявляють бажання стрибнути. Але фахівці знають: організація стрибків – справа доволі не дешева. Чого тільки вартує сам літак! І зараз центр припинив діяльність. Питання про причину має цілком банальну відповідь: брак фінансування.
Тих, хто прагне підкорити висоту, вистачає й сьогодні
Але ж мрія… Можливо хтось, в кого вона ще досі не здійснилась, дасть Житомиру шанс в перспективі відновити стрибки з парашутом.
Текст: Катерина Домс
Фото: Марта Яроцька та з відкритих джерел