Facebook icon Instagram icon

Нащадок видатного мореплавця Крузенштерна у Житомирі

#Місця 14 Березень, 2017 Автор:

11+

Все почалося із старих гравюр… Одна з дивовижних історій, яку розповів Сергій Собчук, Член національної спілки краєзнавців України, спеціально для Zhytomyr.Тravel

2012 року мій давній приятель придбав старенький будиночок у центральній частині міста. Як годиться, зробив сучасний ремонт, після якого назбиралось багато зайвих речей, що залишились від різних господарів та часів. Перед тим, як вивезти непотріб, він зателефонував мені із пропозицією оглянути той «скарб». Серед купи жовтих, напівзотлілих  газет на очі потрапили дві старі розфарбовані гравюри. Їх художня цінність вочевидь не дуже висока, але привернув увагу напис на звороті однієї: «Уважаемому Николаю Эдуардовичу Крузенштерну от коллег. Ревель»

Серед купи напівзотлілих  газет на очі потрапили дві старі розфарбовані гравюри

Фото міста Ревель на старих гравюрах

За часів мого шкільного навчання  навіть не дуже старанні  учні знали: Іван Федорович Крузенштерн  –  перший російський мореплавець, що здійснив кругосвітню подорож. Сьогодні відомо, що Адам Йоган Крузенштерн не росіянин, і не перший здійснив таку подорож, бо першим був українець з Ніжина – Юрій Лисянський.

Ю.Ф.Лисянський (зліва) та  І.Ф. Крузенштерн   (справа)                                                            

Виникла думка: чи не родич це відомого дослідника-мореплавця? Подальші пошуки, зустрічі, робота в архіві дали багато свідчень, які стали цікавою сторінкою історії Житомира.
Виявилось, що Микола Едуардович Крузенштерн – внучатий племінник відомого мандрівника-мореплавця. Народився у Санкт-Петербурзі у 1853 році, навчався у престижній  приватній школі Карла Мая. Отримав знання та відмінні оцінки, вступив до Військово-медичної академії. Після завершення навчання, військовий лікар Крузенштерн швидко набув авторитет в медичних колах і популярність у чисельних пацієнтів, став відомим як автор багатьох книг, статей, довідників та посібників з питань практичної медицини.

Військовий лікар Крузенштерн швидко набув авторитет в медичних колах і популярність у чисельних пацієнтів

Після отримання чину надворного радника Микола Едуардович був призначений головним лікарем «Приказа общественного призрения» у місті Ревелі (сьогодні м. Таллінн – столиця Естонії ). Лікарні громадського нагляду, в яких пацієнтами були люди незаможних верств населення, селяни або й безхатченки, практикували в губернських містах. Була така і в Житомирі.

Лікарня громадського нагляду в м. Житомир

Після дванадцяти років роботи в Ревелі, у 1901 році, Крузенштерн разом із дружиною переїздять  до Житомира. Посаду Миколі Едуардовичу надали таку саму – головний лікар «Приказа общественного призрения», де він, як і раніше, опікувався здоров’ям простих людей.

Фото Раїси Крузенштерн

Його дружина Раїса Семенівна Крузенштерн (у дівоцтві Лапіна), лікар-стоматолог за фахом, приступила до роботи у приватній клініці  лікаря Адама Івановича Дорна, який був власником чималого прибуткового будинку на вулиці Чуднівській.

Раїса Крузенштерн – стоматолог, працювала у приватній клініці  лікаря Дорна

Прибутковий будинок А.І.Дорна. Зараз – міська прокуратура

Крузенштерни адаптувались до нового життя, мали повагу житомирян, займались благодійністю. Їх радо зустріли у згуртованій громаді житомирських німців, склалися приязні стосунки з сім’ями Зіферманів, Арндтів, Штейнів, Шеделів.

 Фото житомирської німецької громади (Зіфермани, Арндти)

В Житомирі родина Крузенштернів наймала невеликий будинок на вулиці Миловській, зараз – вулиця Лятошинського.

Будинок зберігся, але чудові архітектурні прикраси майже знищили за радянських часів.

В Житомирі Крузенштерни наймали будинок на вулиці, яка зараз носить ім’я Лятошинського

Фото приміщення колишнього прибуткового будинку З.Ростоцького, який винаймала родина Крузерштернів

Вдалось встановити цікаву деталь біографії  Крузенштерна:  він мав родинний зв’язок з Миколою Івановичем Пироговим – видатним хірургом, винахідником і педагогом. Сестра Миколи Крузенштерна, Олександра Антонівна, була дружиною лікаря. Пирогови проживали у селі Вишні Вінницької області, що не так далеко від Житомира, тож можна припустити, що вони приїздили до родичів або дорогою до Києва зупинятись у них вдома.

Крузенштерн мав родинний зв’язок з видатним хірургом М.І. Пироговим

Крузенштерни прожили в Житомирі близько 20 років. Під час першої світової війни опікувались пораненими солдатами у шпиталю, який знаходився у приміщеннях колишніх очисних складів (зараз Житомирський лікеро-горілчаний завод), що утримувався Іваном Максимільяновичем Шодуаром.

Фото військового шпиталю під час першої Світової війни. Зараз – лікеро-горілчаний завод

Микола Едуардович з дружиною пережили лихоліття війн та революцій, досягли поважного віку, та вже на схилі життєвого шляху, у середині 1920 року, трагічно загинула у своєму домі Раїса Крузенштерн.

Раїса Крузенштерн трагічно загинула у своєму домі

Часи були сумні і неспокійні. Містом ходили різні чутки, та народний поголос стверджував, що покоївка-домогосподарка Крузенштернів, молода дівчина, закохалася у зовні привабливого юнака, запросила його до себе, коли господаря не було вдома. Чоловік побачив достаток в кімнатах і втратив розум від жадібності: вбив обох жінок, небажаних свідків, і пограбував помешкання. Нова радянська влада не дуже докладала зусиль знайти і покарати злочинця – в ті часи «чуждый классовый элемент» не заслуговував  на співчуття та захист закону. Пригнічений трагічною долею дружини, 70-річний лікар Крузенштерн  невдовзі виїхав з Житомира до Маріуполя, де працював малопомітним лікарем, і незабаром сліди його губляться назавжди.
Декілька років тому вдалось натрапити на публікацію журналіста Анатолія Жарова, в якій він цитує знайдений архівний документ: «В списке медицинского персонала рабочей поликлиники, подлежащих проверке по воинскому учету, но не подходящих к ней по возрасту, на 15.ХІ.1924 года значится Крузенштерн Н.Э., 71 год, врач». Журналіст задає питання: «Как  судьба забросила известного доктора в наш регион? Об этом можно только догадываться».
Тепер, відповідь є…

Сергій Собчук, Член національної спілки краєзнавців України
Фото:  Сергій Григорчук
В публікації використані фотографії з особистого архіву С. Собчука

11+

Вас це може зацікавити