Facebook icon Instagram icon

Наталія Парфенюк: «Перемагати завжди дуже важко»

#Люди 29 Листопад, 2017 Автор:

7+

Житомир небезпідставно вважають спортивним містом. Це повсякчас  доводять наші спортсмени, які привозять нові нагороди з різних куточків світу. Наталія Парфенюк – майстер спорту України, бронзова призерка Чемпіонату Європи та світу з самбо серед молоді (2015 рік), багаторазова чемпіонка України з самбо, призерка міжнародного турніру з дзюдо. Про свій спортивний шлях, повсякденне  життя, цілі, вподобання та хобі – від переможниці по життю для Zhytomyr.Travel

«Моя спортивна кар’єра почалася з 16 років, доволі пізно для цього виду спорту. Я просто прийшла з подружкою, вона хотіла записуватися, не я. У результаті залишилася я, а вона пішла. Мені взагалі дуже сподобалося, я на тренування ходила й хвора з температурою, мене тренер просто виганяв із зали. Але без тренувань я не могла»

«Мені все життя, ще дитинства, подобалося займатися спортом. Правда, я сама пробувала розтягуватися, віджиматися, бігати. Я вперта у цій справі: якщо мені щось подобається, я займаюсь і займаюсь. Мене мама називала повернутою і не відпускала на тренування. Ще подобається, що в самбо працює все тіло, тут ти відчуваєш свою силу. Я стала набагато впевненіша, коли почала займатися боротьбою»

«Мені все життя, ще дитинства, подобалося займатися спортом»


«В житті у мене не було ніяких конфліктних ситуацій, я ніколи нікого не била. Весь прикол у тому, що у мене є сила, я можу, але не було приводу. Тому що всі люди навколо мене адекватні»

«Найперші мої змагання – це чемпіонат  області. Там було мало дівчат, в моїй ваговій категорії взагалі нікого не було, але мене поставили вище – я там програла одну схватку, одну виграла. Мої перемоги почалися через два роки, а через два з половиною роки я стала майстром спорту. Але! За цих два з половиною роки я дуже  багато програвала. Були дівчата дуже досвідчені, а я новачок, тільки прийшла, й постійно програвала. Я вже думала кидати, тому що постійно приїздиш зі змагань, тренери запитують, як там виступили. І постійно: «Наташа програла», «Наташа програла», «Наташа програла»… А потім вже були й перемоги. Але все одно перемагати завжди дуже важко»

«Після Чемпіонату світу на деякий час  я перестала займатися, тому що в мене травма була і проблеми зі здоров’ям. Але зараз я потроху починаю входити в ритм. Мені взагалі говорили робити операцію й кидати, тому що травма серйозна: надрив меніска в коліні. Зараз мій тренер також намагається якісь народні методи пропонувати. Я не хочу наперед загадувати, але планую надалі тренуватись, тому що спорт –  моя слабкість» (Сміється)

«Усі нормальні тренери суворі. Якщо тренер не суворий, значить йому все одно»


«Усі нормальні тренери суворі. Якщо тренер не суворий, значить йому все одно. А якщо все одно, то коли до  тренера будуть приходити талановиті діти, він це пропустить, а вони просто будуть пропадати»

«Від тренера дуже багато залежить. Я дійсно рада, що потрапила до Вадима Юрійовича Голуба, тому що стільки проводити часу, скільки він з нами проводить, – взагалі нереально. Крім тренувань, у вільний час у нас різні поїздки на велосипедах, пробіжки і все таке. Мені здається, у нього взагалі немає часу на сім’ю та відпочинок»

«Зараз я вже сама дітей треную. І я суворий тренер. (Сміється) Діти кажуть, що я погана. А я їм відповідаю: «Я зараз поганий тренер, а коли вийдете на змагання і виграватимете, я буду хорошим тренером». Якщо я не буду їх змушувати, то я буду зараз хорошим, а потім поганим. Після таких пояснень вони розуміють і починають сумлінно займатися»

«Зараз я вже сама дітей треную. І я суворий тренер»

«Звісно, починати займатись спортом краще як можна раніше. Я запитувала у мами, чому вона мене раніше не віддала у спортивну школу. Я б, може, вже більшого досягла. Але, мабуть, так треба було. Могла потрапити не до того тренера»

«У мене дуже багато ідей. Мені цікаве корисне харчування, а у нас в місті такого практично немає, на це не робиться акцент. Хотілося б, наприклад, робити щось пов’язане з вегетаріанством, з веганством. Або ж підприємства по переробленню відходів. На жаль, цим не надто зараз переймаються: для наших людей головне – прибуток»

«У мене є свої секрети здорового харчування, і я багато кому раджу, як це правильно робити. Дівчата кажуть, що жирні. Я їх не переконую, що вони нормальні. Жирна – працюй! Я кажу правду. Якщо запитують, що їсти, що не їсти, я намагаюся у двох словах все пояснити. Але, насправді, можна їсти все, тільки контрольовано. Я раніше сама не дуже правильно харчувалася, але цього не знала. Тому у мене і не було сили, я не давали результатів у спорті. Точно скажу, що на дієтах взагалі не можна сидіти, потім із цього пекельного кола взагалі не вирватися (Сміється) Після дієт ще більше набираєш, особливо після якихось огіркових»

«Дівчата кажуть, що жирні. Я їх не переконую, що вони нормальні. Жирна – працюй!»


«Років з 15  почала читати всілякі неймовірно цікаві книжки. Найважливіше, що я винесла для себе з прочитаних книг – це те, що потрібно змінювати свої думки. Я можу порадити авторів, наприклад, Естер і Джері Хікс. Вони розповідають про закон притягання, про силу думки. Я їх почала читати і тепер всім говорю, що потрібно думати завжди про хороше. Також люблю  у вільний час приходити до батьків. Просто в моїй сім’ї п’ятеро дітей, я найстарша»

«З 18 років з’їхала від батьків. Через те, що я найстарша, то всіх няньчила, а тут була тиша і спокій. Мені легше спілкуватися з маленькими дітьми, бо маю певний досвід. Все одно це круто, коли велика сім’я, коли вони обіймають одне одного і кажуть, що люблять. А ще був такий прикол, що моя найменша сестра думала, що я взагалі не із їхньої сім’ї. Я прийшла до них, а коли зателефонувала мені подруга, вона каже: «Наташа, скажи своїй мамі, що ти у нас». Я ще не могла довести їй, що її мама і тато – це і мої батьки»

«У мене немає кумирів. Мені просто подобається дивитися відео, як змагаються інші, але не більше. Я можу послухати якусь інформацію про спортсменів, особливо українських. У кожного своє: свій шлях, техніка, своє життя»

«Маленькі спортсмени мають розуміти певні речі: якщо тобі щось подобається, ти будеш цим займатися, не дивлячись ні на травми, ні на брак часу. Але якщо не подобається – займись чимось іншим»

«У мене немає кумирів… У кожного своє: свій шлях, техніка, своє життя»


«Мені подобається природа, міста навколо Житомира. Особливо, в лісі, на скалах, куди ми їздимо. В Денишах така енергетика! В гідропарку дуже люблю гуляти. Приємно, що зараз наше місто змінюється, і це круто»

Текст записала: Катерина Заєць
Фото: Марта Яроцька

7+

Вас це може зацікавити