Facebook icon Instagram icon

«Нello, i’m a tourist», або пригоди туриста у Житомирі

#Місця 14 Вересень, 2018 Автор:

1+

Житомир – гостинне місто. Юрист з Польщі Себастіан Плячецький, який приїхав у Житомир  до друзів, впевнився у тому особисто. Свою подорож наш герой почав з автовокзалу. І хоч польська мова здається більш зрозумілою, він вирішив провести експеримент: спілкуватись англійською. Про результати маленького експерименту, свої враження від Житомира та людей, яких він зустрів, Себастіан розповів Zhytomyr.Travel

«Я вирішив поміняти гроші в обмінному пункті на вокзалі і говорив лише англійською. Попросив у жінки поміняти 20 злотих, але вона нічого не зрозуміла з того, що я сказав. Я вийняв гроші з гаманця, показав їй та повторив те ж саме.  З усього контексту вона зрозуміла лише слово «гроші». Обміняв 20 злотих на гривні, отримав документ про здійснення операції й запитав, де знаходиться вулиця Михайлівська та як я можу туди дістатись. З усього вона зрозуміла лише «Михайлівська», взяла чистий папірець і почала малювати тролейбус, на іншому аркуші написала «Тролейбус 1, Михайлівська». Після того, показуючи на  папірець з малюнком, вона протяжно повторювала:  «Тролллллеееееейбуууууус, троооооолееееейбууууус».  Я запитав про напрямок куди їхати: вліво чи вправо. Жінка показала в бік залізничного вокзалу, а коли я перепитав, вона показала у протилежний бік і дала мені папірець. На цьому наше спілкування закінчилось»

«У приміщенні автовокзалу я почав запитувати людей: «Вибачте, де тут «ticket office»? Але ніхто не розумів англійської, лише  дехто показав рукою туди, де були каси.  Мені було байдуже, до якої підходити, тому я обрав першу-ліпшу та попрямував до віконця. Почав я знову ж таки англійською: «Вибачте,  як дістатись до Вінниці»? Жінка зрозуміла слово «Вінниця». Вона показала мені щось на екрані, але мені не вдалося роздивитись зображення на екрані її комп’ютера. Я лише побачив, що перший автобус буде о 13:45. Потім запитав, чи саме сьогодні йде цей автобус. Вона почала гукати до колег з інших кас: «Тудей, тудей». Певне хотіла дізнатись, що значить «today». Можливо вона отримала відповідь, але я не впевнений. Насамкінець вона сказала мені, що сьогодні перший автобус буде за «5 мінут» і ще щось, чого я не зрозумів. У цей момент я змінив мову на польську, порушивши правила нашого експерименту. Коли моя мова стала їй більш зрозумілою, вона запитала мене, чи знаю я польську. Ще вона сказала: «Якщо ви знаєте польську, то чому спочатку  її не використовували, а говорили англійською?» Увесь час вона говорила, як мені здалось, змішуючи польську та українську. Я запитав у неї про ціну квитка, яку вона написала на папірці. Тут я побачив, що автобус на Вінницю буде о 10:50. В цей момент я зрозумів, що польську українці розуміють набагато краще»

«У приміщенні автовокзалу я почав запитувати людей: «Вибачте, де тут «ticket office?»


«Коли вийшов з автовокзалу, запитав у молодих людей, де знаходиться найближча автобусна чи тролейбусна зупинка, з якої я доїду до центра міста. Хлопець не дуже знав англійську, але дівчина відповіла та показала напрямок. Це було за рогом»

«Коли вийшов з автовокзалу, запитав у молодих людей, де знаходиться найближча автобусна чи тролейбусна зупинка»

«В тролейбусі я купував квиток, також  спілкуючись англійською, якої пані кондуктор не розуміла. Вирішив показати папірець з написом «Михайлівська», який раніше мені дали в обмінному пункті. Пані кондуктор відповіла, що вона покаже, коли потрібно виходити, а потім жестами показала на Михайлівську з вікна тролейбуса»

«Питати у людей, де знаходиться Михайлівська церква, було досить проблематично: вони не розуміли. Одна з жінок подумала, що я запитую у неї про вулицю, а коли запитав польською, показала рукою, але не у той бік. Я питав у інших про те ж саме, але ніхто не розумів. Натрапив на італійця, який, вочевидь, також не знав. Потім натрапив на житомирянку, і тут була моя черга дивуватись: вона без проблем англійською розповіла про маршрут»

«В багатьох містах на головній вулиці трапляються люди, які продають сувеніри для туристів. Я вирішив поговорити з чоловіком, який продавав картини, але він зовсім не зрозумів, про що саме я його питаю. Виявилось, що він говорить німецькою, але її я не сильно знаю»

«В багатьох містах на головній вулиці трапляються люди, які продають сувеніри для туристів. Я вирішив поговорити з чоловіком, який продавав картини»

«У ресторанчику теж була цікава історія.  Перша офіціантка, до якої ми звернулись, нічого не розуміла, інша розуміла лише деякі слова. Замовлення я зробив завдяки англомовному меню, яке було в ресторані»

«В порядку експерименту я вирішив запитати, де є «restroom» – туалет, а не ресторан. Першим, кого я запитав, був хлопець. Йому на допомогу прийшов друг, який запропонував зайти у найближче до нас кафе та запитати там про можливість використання туалету. Згодом я запитав у старшої жінки про те ж саме. Після уточнення, що мені потрібен  «туалет», вона теж запропонувала зайти в кафе й запитати»

«У кожного міста буде більше можливостей, якщо місцеві жителі будуть знати іноземну мову»

«Я зрозумів, що без польської чи російської подорожувати Житомиром, – це те ж, що відвідати екзотичну Африку. Навіть якщо ти знаєш мову,  це все одно важко, бо не всі люди, які працюють у тій чи іншій сфері, упевнені у своїх діях та можуть допомогти у конкретному питанні. У кожного міста буде більше можливостей, якщо місцеві жителі будуть знати іноземну мову. Авжеж, це тривалий процес, але потрібний. Мені було простіше, бо мене супроводжувала подруга-житомирянка, але уявіть  ситуацію, якби я подорожував один? Я не кажу, що всі мають знати англійську, але люди, які працюють в таксі, пунктах обміну валют чи на вокзалі, мають знати. Це важливо. А в Житомирі мені дуже сподобалось!»

Активна учасниця експерименту та авторка тексту Анна Кришталь
Фото: Катерина Кононюк

1+

Вас це може зацікавити