Facebook icon Instagram icon

Олег Романовський: «Бухгалтер – спокійна робота?!»

#Люди 14 Липень, 2017 Автор:

10+

Живучи в полоні стереотипів, при слові «бухгалтер» ми уявляємо собі сувору жіночку з купою паперів, а хіт 80-х про «любимого бухгалтера» викликає чи то подив, чи то легке нерозуміння. Напередодні Дня бухгалтера представляємо руйнівника стереотипів – полковника у відставці, бухгалтера Олега Романовського

«Взагалі-то я військовий бухгалтер. Коли закінчив школу, встав вибір: де навчатись далі. Вирішив піти у військову сферу. Я ж не знав, де служити краще: в бухгалтерії чи танкістом, чи ще десь. А тут з’явилась пропозиція у фінансове військове училище поступити, я й спробував. І поступив з першого разу. Спочатку це було так прикольно: військові дисципліни вивчали, а вже потім отримав професію. Мені сподобалось, так двадцять сім років і прослужив. Спочатку у військовій системі, потім у кримінальній, дослужився до полковника, а потім звільнився і працював вже на цивільних посадах»


«Родом я з Овруча. В Житомир приїхав років п’ятнадцять тому і полюбив місто. Центр і Корбутовку люблю найбільше. Ну, центр міста само собою, а от Корбутовка… Природа, річка, Голова Чацького – такі круті місця! Дома я був сам по собі, батьки всюди відпускали, тому природа для мене – це своє, рідне»

«Бухгалтер – спокійна робота?! Ні (Посміхається) Це тільки якщо за столом сидіти й нічого більше не робити. Тоді так. Але є надзвичайно багато чинників, які впливають на роботу. З однією податковою зараз працювати – це вже кусок роботи. Не така вже вона й спокійна, робота бухгалтера. Це тільки зовні все простим здається: сидить людина, якісь папірці перекладає. Але на практиці – це дуже важливо й непросто»

«Сама головна риса, яка має бути в бухгалтера, це педантизм. Ну, й звичайно, чесність. Щодо людей, до роботодавця. Але все ж треба бути посидючим, педантичним, уважно обліковувати, записувати. Це все серйозні речі. Ще й треба постійно слідкувати за змінами в законодавстві, поспішати за ним. А якщо не встиг… Мінімум – це матеріальні проблеми, санкції різні, штрафи. Це все питання відповідальності!»

Не така вже вона й спокійна, робота бухгалтера. Це тільки зовні все простим здається


«Життя змінюється, і професії в людей змінюються. Всі ми трішки бухгалтери. Але професіональний бухгалтер – це певні навички. От якби я бухгалтера для роботи відбирав, то відбирав би відданих людей, і серед інших навичок виділяв би саме порядність, відданість роботі, своєму роботодавцю. Навіть якщо молода людина чогось не вміє, але має бажання, то це нічого, навчиться, і все буде добре. А от якщо бажання немає, то й толку не буде, нічому не навчиш. Так само й з чоботарем: немає бажання – толку немає. Можна клацати молотком скільки завгодно, але на виході нуль, гарного нічого не вийде! І це будь-якої професії стосується!»

«Напевне, з любов’ю до своєї справи народжуються. Якщо тобі робота не подобається, то хто б тобі що не розповідав… Треба міняти! І не треба терпіти, звикати чи боятися. От мене іноді робота теж діставала, але ж мені вона подобалась. І кінець кінцем розумів що то моє, рідне, а все інше – просто втома»

Життя змінюється, і професії в людей змінюються. Всі ми трішки бухгалтери

«Чи я амбітний? Не знаю (Посміхається) Якщо до полковника дослужився, то напевно в мене були якісь амбіції. А те, що я не працюю топ-менеджером в корпорації, то може вони в мене не такі й великі були, ті амбіції. (Посміхається) Хтозна..»

«Бухгалтер – не одинак, хороший бухгалтер працює завжди в команді. В першу чергу з керівником треба мати контакт, а керівник має розуміти проблеми. От в армії своя специфіка: «люміній – це люміній, а чугуній – це чугуній». Якщо командир не розуміє проблеми бухгалтерії, то в нього самого можуть початися проблеми. І в колективі з людьми треба контактувати, не можна ходити з задертим носом. І з кадровиком має бути спільна робота. От бачите, як важлива команда!»

Бухгалтер – не одинак, хороший бухгалтер працює завжди в команді

«Я і з жінками працював, і з чоловіками. В армії – тільки з чоловіками, а в кримінально-виконавчій системі та в інших установах – більше з жінками працював. Мені, як керівнику, з ними було значно легше працювати: жінки зазвичай дуже хороші виконавиці. Чоловіки не такі старанні, з ним іноді дуже багато проблем. І з випивкою, та й взагалі. А якщо у жінки є ділянка роботи, то вона зазвичай прекрасно справляється»

«Навчання – то важлива річ. У нас зараз криза в освіті, в медицині із-за того, що багато дипломів «купується», екзамени, сесії здаються не за знання, а за гроші, і на сьогоднішній день люди керують, лікують, навчають, але вони не завжди спеціалісти у своїй сфері. От в чому криза!»

«Святкування Дня бухгалтера? То цікаве питання. Коли була класична бухгалтерія, збиралися колективом, а зараз якось випадає це свято. Ну, можу принести додому тортика, посидіти з дружиною. Святкую, тільки глибоко в душі! (Сміється)»

«Мені моя професія цікава ще й тим, що багато видатних людей, які були бухгалтерами, знайшли себе зовсім в іншому. Наприклад, у першій екранізації фільму про Шерлока Холмса його зіграв не професійний актор, а бухгалтер. Чи Генріх Шліман, відомий археолог, який знайшов Трою. Він був професійним бухгалтером та археологом-любителем. Цікаво, правда? Мене вражає, що у людей такий життєвий шлях. От вам і бухгалтери!»

«Люблю читати. Подобаються твори Куркова, а от зараз почав читати «Спіральну динаміку» Валерія Пекара, цікаво. А за життя багато чого прочитав, власне, люблю книги. У моїх батьків була величезна бібліотека. Вони все життя її збирали. Частина книжок у них лишилась, а частину я собі забрав. Книжки у нас в домі поважали, хоч батьки – звичайні люди: мама була лікарем, а батько інженером»

Житомир став для мене рідним містом, і я ним сьогодні дуже пишаюся!

«В мене якось так складається, що я все життя вчуся. Школу нормально закінчив, потім військове училище, де зовсім трішечки до червоного диплома не дотяг. Потім закінчив військову Академію на базі Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, ну, тут вже з червоним дипломом. До речі, мені його Кучма вручав у Маріїнському палаці. Це прикольно! І почесно. Потім навчався у Національній академії державного управління при Президенті України. Так ото трошки понавчався»

«Житомир став для мене рідним містом, і я ним сьогодні дуже пишаюся!»

Фото: Марта Яроцька
Текст записала: Оксана Давиденко

10+

Вас це може зацікавити

© 2016 zhytomyr.travel
Передрук і використання матеріалів zhytomyr.travel дозволено лише за згоди редакції zhytomyr.travel