Facebook icon Instagram icon

Олександр Товщик: «Виховання закладене в любові. Любити – це дія»

#Люди 19 Вересень, 2017 Автор:

6+

Сучасний класик Борис Акунін в книзі «Життя видатних людей та тварин» писав: «Я люблю всіх собак, в тому числі й дворняжок, але лабрадори – царі природи. Я захоплююсь їхньою доброзичливістю, привітністю, оптимізмом, ввічливістю та екзистенціальною позитивністю… Якщо б люди в своїй повсякденній поведінці брали приклад з лабрадорів, ми б жили в раю». Тому і спитали у Олександра Товщика: яке воно життя, коли поруч з тобою лабрадор з благородним ім’ям Ларго

«Колись колишня дружина дуже захотіла мати собаку породи лабрадор ретрівер. Я заробив грошей і купив собаку. Це була суто її ініціатива, я про це взагалі не думав. В дитинстві у мене тварин не було, тільки у бабусі були якісь там тварини: собачки, коні і все таке. А потім, коли цуцику було місяця три, виховання стало моїм обов’язком. Я постійно займався його розвитком, з’явились друзі-собачники, що жили поруч, ми звертались до кінологів за порадами. Але в основному самі займались: чим самі жили, куди самі ходили, тому й собак навчали. Перший собака в моєму житті, і разом ми вже вісім років»


«Різне бувало. Наприклад, у 25-градусний мороз ходили за міст. А люди дивувались: як це можна робити з трьохмісячними цуценятами»

«Він мене змінював і виховував. От сидиш за комп’ютером цілий день, зайнятий якимись справами, а потім розумієш, що приходить його час. І тоді я встаю, полишаю всі справи і йду з ним. Спочатку я сам цього не усвідомлював. Звичайно, не дуже зручно в холоднечу ввечері чи вночі вдягатись та йти вигулювати цуценя, якому впродовж дня чотири рази треба було на двір. Але якось одного разу я зрозумів, що це він виводить мене в світ, відволікає від безглуздя, нудних занять. Що завдяки йому я почав дивитися навколо, бо так я працював-працював і майже нічого навколо не помічав. Розумію, що йому треба гуляти – йдемо разом свіжим повітрям дихати, треба на кар’єр його зводити –  сам можу скупатись. Такий собі мій поводир»

«Одного разу я зрозумів, що це він виводить мене в світ, відволікає від безглуздя, нудних занять»


«Тварини – всі особистості. От я зустрічаю людей, які дуже погано ставляться  до своїх улюбленців. Ну, не погано, а просто недооцінюють. Я завжди знав і розумів, що Ларго в мене – надзвичайний розумник, ми навіть без повідка гуляємо. Питав у інших господарів собак, чому вони собак не відпускають. Вони казали: «Та він у мене дурник, не розуміє, ще маленький – всього півтора року». Мені було смішно: Ларго вже у півроку носив сумку з фотоапаратом. Це ж як дитина: чому тварину навчиш, те вона й буде знати»

«Ларго в мене капостей не робить. Колись в дитинстві погриз капця, і все. Звичайно, я його карав: міг за холку посмикати. Бити тварину не можна! Я дуже жорстко карав його за те, що він підбирав щось на вулиці. Це було необхідно для нього ж самого. Раз він від мене получив, другий. А тепер буде ковбаса на дорозі лежати, він її не візьме – розуміє, що люди є різні. Навіть притруїти собаку можуть»

 «Взагалі у нас з ним телепатія. На тих людей, які мені байдужі, він також не реагує. Ларго – це дзеркало: іноді я спостерігав його реакцію на якусь людину і усвідомлював своє до неї ставлення»

«Коли я відчуваю самотність, Ларго одразу на це реагує: лащиться, лягає поруч, просить звернути на себе увагу, мій психотерапевт»

«Ларго – це дзеркало: я спостерігав його реакцію на людину і усвідомлював своє до неї ставлення»


«Ларго з дитинства їв натурпродукт: сир, яйця тощо. Ми дослухалися порад і намагалися правильно харчуватися, з користю для зубів, кісток. Він в дитинстві їв банани, морську капусту, яблука. От для мене яблука – найперший фрукт, й для нього також. А ще обов’язково печиво, шість штучок на день – це його стандарт. «Марія» відійшла на другий план, ми вже зрозуміли, що вівсяне та пряжене смачніше. І ще сардельки»

«Часто на прогулянках Ларго мені допомагає: не хоче йти небезпечним шляхом. Ми з ним тисячі разів попадали в халепи. Бувало, на нас і стафи налітали (прим. ред.: стафордширські тер’єри – порода, надзвичайно віддана своїм господарям, використовується в собачих боях). Я пропонував господарю «задружитись», але людина не реагувала. Тож доводилось й самому зупиняти чужого собаку. Ларго першим у бійку не полізе, не нападе, але себе образити не дозволить – відхиляється від нападника. Взагалі все від людського виховання залежить. От є у мене знайомий – господар бультер’єра на ім’я Котлетка. От де виховання – бомба: не собака, а  миле й ніжне створіння. Все залежить від людей!»


«Ми з Ларго об’їздили все місто, багато по Україні їздили, і намагаємось з усіма дружити. Звичайно, зустрічалися із собачими зграями, які до нас не дуже добре були налаштовані. Але ми з ними завжди нормально розходимось: ми не панікуємо, намагаємось йти на контакт, я з ними завжди розмовляю. От зараз коли по місту ходимо, нас вже всі собачі зграї знають й хвостами виляють. Треба з усіма знаходити порозуміння!»

«Я ніякої літератури по вихованню собак не читав, у мене був власний досвід. Виховання закладене в любові. Любити – це дія. Я ж не просто люблю, я ж щось роблю: спілкуюсь, дарую подарунки. Навіть пестити іноді треба – це теж вияв любові. Але треба все одно розуміти, що робиш. От я бачив, що всі лабрадори товсті, то Ларго в мене за велосипедом бігає – фігуру підтримує»

«Хотів би зробити блог про лабрадорів. Це надзвичайні собаки: довгожителі, рятувальники, працівники, до того ж дуже спокійні та віддані»

«Любити – це дія. Я ж не просто люблю, я ж щось роблю: спілкуюсь, дарую подарунки»


«Мене Ларго теж виховує, підправляє. І коли я йому даю обіцянки, то маю їх виконувати. У собак від неякісного харчування може виникнути алергія. У Ларго одразу на животі реакція, якщо щось не те з’їсть. Тому я даю йому обіцянку: «Будеш у мене їсти м’ясо». Ну і маю про це подбати, раз пообіцяв»

«Сумно, коли люди беруть собаку і не усвідомлюють своєї відповідальності. Всі проблеми з тваринами через безвідповідальних людей. Я теж в свій час змінив життя через Ларго: розумів, що треба вигулювати, виховувати. Хоч в основному всі бездумно тварин заводять, але хтось з часом розуміє, що це було цінне придбання, а хтось… Я взагалі вважаю, що тварин треба купувати: коли людина купує тварину, розуміє певну цінність, а подарунок не завжди цінується. Тварина без слів демонструє, коли їй не приділяють уваги: робить капості, наводить безлад. Це значить, що ви просто не навантажуєте її належним чином. Не треба її за це карати, треба навантажити: «шукай», «сиди», «голос»

«Сумно, коли люди беруть собаку і не усвідомлюють своєї відповідальності»


«У мене завжди викликали величезну повагу люди, які брали тварин з притулку: ці люди розуміють, що не порода важлива, а сама тварина»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото: Сергій Григорчук

6+

Вас це може зацікавити