Facebook icon Instagram icon

Олександра Тимошенко: «В Житомирі я єдина сертифікована доула, а так не повинно бути»

#Люди 10 Квітень, 2018 Автор:

5+

Американська письменниця Джин Сессон сказала: «Народження – абсолютний та наймогутніший прояв життя». Тому до народження нової людини готуються всі: матуся, татко, бабусі, дідусі та лікарі. І доула. Про нову професію, медицину, йогу та фінанси ми говорили з мамою трьох дітлахів та професійною доулою Олександрою Тимошенко

«Всіх дітей я народжувала «на радостях». Коли дітей немає або одна-дві дитини, то здається, що троє – це «вау», а коли маєш трьох дітей, то це вже не здається чимось особливим. І кожна дитина робила мене гарнішою, хоч я довго не розуміла, за рахунок чого це відбувається. Тепер знаю, що вагітність –  це в першу чергу потужний обмін речовин, тому кожна здорова вагітність має, так би мовити, омолоджувальний ефект. У мене є знайомі жінки, які народили і шість дітей, і десять. І всі вони прекрасно виглядають»

«Сучасні діти надзвичайні, неначе з космосу… Своїх я виховую за принципом вільного виховання: я їм все дозволяю, оскільки поважаю кожного з них як особистість від народження. Мені просто Бог дав таких дітей, яких я начебто не виховую, а вони виховані і навчаються добре. Я взагалі відчуваю на собі підтримку Божественного»

«Сучасні діти надзвичайні, неначе з космосу»

«Я фінансист з вищою освітою. Моя спеціальність – «Фінанси», і диплом мені потрібний. З часом хочу відкрити власний центр підготовки до пологів чи йога-центр. Щось таке, а для того потрібна економічна освіта, яку я отримала колись. В університеті  я   набула знайомств, які мені допомагають. Реально, з’являється багато людей з мого університету, які до професії фінансиста – ніяк. А от у тому, чим я зараз займаюсь, виявляються дуже  корисними»

«Мій батько з багатодітної сім’ї, і до моєї професії ставиться спокійно. Його мама народжувала вдома, як і всіх 12 дітей. А мама у мене – лікар, людина системи. Вона дуже довго дивилась на мене скептично. І страждала, допоки я їй все не пояснила. Заспокоїлась тільки тоді, коли зрозуміла, що у пологи я не втручаюсь, тоді їй все стало «ок», нормально. І все ж мама дуже сумує, що я не фінансист, каже: «Колись ти отямишся» (Сміється)

«Доула – це поки що не про Україну: професія «доула» не має офіційного статусу, але як факт існує десь шість-сім років. І в Житомирі це щось нове і майже невідоме. Саме поняття «доула» виникло  в результаті досліджень закордонних лікарів, які вивчали користь того, що дитину після народження викладають мамі на груди. Раніше цього не робили – одразу діток забирали. Потім впродовж багатьох років порівнювали розвиток дітей, яких давали мамі одразу після народження, і тих, яких не давали. І при кожних пологах, де дитинку викладали мамі на груди, була присутня жінка, котра брала згоду у мамочок на проведення такого експерименту. Ця жінка не робила масаж, нічим не допомагала, просто знаходилася поруч з іншою жінкою. Коли були зібрані та проаналізовані статистичні дані, визначили, що у тих жінок, біля яких під час пологів  була присутньою інша жінка, все відбувалось більш позитивно: менше втручань, менше операцій по кесаревому  розтину, менше патологій після пологів. Замислились: а чому так? І дійшли висновку, що коли поруч з породіллям знаходиться інша жінка, спрацьовує ефект жіночої солідарності, підтримки, і  це приносить реальну користь»

«Доула – це поки що не про Україну: професія «доула» не має офіційного статусу, але як факт існує десь шість-сім років»

«Доула – з давньогрецької «рабиня». Доула – це не медик, не психолог, не подружка. Це ресурс, додатковий ресурс, який допомагає максимально комфортно жінці народити. І фізично, і морально й енергетично. Підтримка взагалі потрібна, у будь-якій ситуації»

«Кожна професія має кордони, і якщо їх не переходити, все нормально. Сертифіковані доули мають дотримуватись міжнародного коду доул. Доула   не втручається у процес пологів, не відслідковує їх перебіг, не оцінює стан жінки чи дитини і нікому нічого не радить. Вона просто знаходиться поруч і допомагає жінці. Доула – це безперервна підтримка жінки у пологах. До мене лікарі ставляться нормально, хоч  спочатку питали: «У вас є медична освіта?» Я взагалі мало контактую з лікарем: я при жінці – я її тінь»

«Негативних емоцій на пологах не відчуваю –  доулі потрібно бути спокійною. Мене часто питають: «За що ви відповідає при пологах?» За мій стан! Бо мій рівний стан утримує у спокійному стані жінку, а іноді й всіх присутніх. Коли стресова ситуація, то стресують всі: лікар переживає, бо несе відповідальність; батько, присутній на пологах, також переживає. А я маю бути спокійною, бо потрібна виваженість. В таких ситуаціях має бути хоч хтось спокійний, хто безумовно вірить, що все пройде добре. До того ж маю власний позитивний досвід двох вдалих пологів. От перший раз народжувала «по блату», і мала всі можливі втручання. Може тому так і вийшло: якщо по блату, тобі більше приділяють уваги, а на пологах зайва увага дає протилежний ефект. Я знаю, як це може бути нормально, природно і без втручань. І на всіх пологах, на яких я була присутня, все саме так і відбувалось»

«Кожні пологи, навіть в однієї жінки, відбуваються по-різному. І у мене також так було. Це підштовхнуло мене, і я почала цікавитись: чому так? Почала потроху розбиратись в причинах. Існує така важлива і водночас проста інформація про пологи з природної точки зору, і нею хотілося поділитись, причому вже на офіційному рівні. Оскільки я представниця громадської організації «Асоціація фахівців природного батьківства», хочу давати жінкам розуміння, що пологи – це фізіологічний, природній процес, і вони можуть бути безтравматичними, оскільки наше тіло дане нам для того, щоб саме так все і відбувалось»

«Зараз в моїй професії конкуренції не існує: на даний момент в Житомирі я єдина сертифікована доула, а так не повинно  бути, бо має бути вибір.  Пологи – це досить інтимний процес, тому  якійсь жінці може краще підійти одна доула, а іншій – друга. Це по відчуттях. Ти така, яка ти є: комусь подобаєшся, а комусь – ні. Тому  маю надію, що у перспективі в місті з’являться ще сертифіковані доули, які будуть якісно та безпечно надавати сім’ям послуги, а люди матимуть вибір»

«Зазвичай я провожу дві півторагодинні допологові консультації, на яких розповідаю про те, як ми будемо працювати, що відбуватиметься, відповідаю на всі питання, а потім людина обирає, підходить їй це чи ні. Я не примушую, не наказую, не говорю: «Якщо ви до мене прийшли, то вам від мене нікуди подітись». Жінка може відмовитись від моїх послуг  навіть у той момент, коли почались пологи: це її вибір. Може це я ще така «дівчинка-простачка», бо то не бізнес-підхід, а від душі. Просто я дуже люблю допомагати людям, навіть більше, ніж це мені потрібно.  І тепер я роблю це у такому професійному форматі»

«я дуже люблю допомагати людям, навіть більше, ніж це мені потрібно.  І тепер я роблю це у такому професійному форматі»

«Чи реалізована я жінка? Звичайно. Окрім роботи доулою, я веду курси підготовки до пологів «VDOH». Після курсу жінка йде на пологи без страху, з впевненістю і любов’ю. Головне, що породіллі потім завжди розуміють, що певна освоєна на курсах техніка стала головною допомогою при народженні дитини. І їхня вдячність мене надихає»

«Доула – це дуже ресурсно, і тут не може бути конвеєру.  Коли ти включаєшся у пологи, то втрачаєш багато енергії. Нормою вважається супровід  максимум  трьох жінок на місяць, і для мене це вже  забагато. Це величезна моральна відповідальність: не можна нікуди поїхати, піти на свято, маєш завжди бути на зв’язку. Ти повинна бути поруч з жінкою тоді, коли її організм захоче народжувати, а це може бути і вдень, і вночі. За будь-яких обставин у потрібний час я маю бути поруч»

«Татусі під час пологів  поводяться по-різному. Свідомість ще не втрачали, але ж тато є тато. Скільки б ти їм на курсі не розповідала, що пологи – природній процес, але вони тільки до якогось моменту почуваються готовими. Дехто до того моменту, поки дитина починає народжуватись. Когось мами випроваджують, хтось сам уходить, коли відчуває, що так буде краще.  Буває, що тато «стресує», йому погано, а він намагається триматися, щоб бути поруч. Так він тільки шкодить атмосфері: адреналін передається, а адреналін – ворог природних пологів. Науково доведено, що стресовий стан має властивість передаватися. Коли я бачу таке, я татові говорю: «Нам водичка потрібна». Чи відправляю його перепочити, кажу: «Давайте чергувати: зараз ви йдіть відпочиньте, а потім я піду». Дехто з радістю погоджується, і доки тато відпочиває, мама чудово народжує»

«Жінка, яка йде народжувати, має знати про свої права. Про все, що стосується прав жінки у пологах, я розповідаю заздалегідь. Свої права треба знати»

«Про все, що стосується прав жінки у пологах, я розповідаю заздалегідь»

«Моя головна риса характеру – любов до людей: люблю подобатись людям, хочу догодити. Це не дуже добре, але я знайшла цьому професійне застосування»

«Мені дуже допомагають заняття йогою. Коли я почала практикувати йогу, неначе увійшла у потік, а речі самі собою почали відбуватися так, як потрібно мені, прокинулася інтуїція.  Я намагаюся бути у балансі в любій справі. Взагалі мені подобається займатись різними речами, насправді ж все взаємопов’язане»

«Йога допомагає відновитись після пологів не тільки жінці, а й самій доулі (Сміється). Насамперед йога – це дихання, а в пологах дихання – це суперважлива річ. Під час занять йогою ми вчимося дихати. Коли жінка народжує, у неї немає можливості розумом визначати, чи правильно вона дихає. Але якщо деякий час практикувати, все просто потім саме включається: якщо вже є навички, їх нескладно використовувати»

«Чого я боюся?  Того, що професія доули буде спотворена, і на бізнес перетвориться те живе, природне, що стосується народження людини. Дуже багато зараз людей і в Україні, і в світі, які хочуть розкрутитись на чому завгодно. Саме цього я й боюся»

«Я люблю Житомир. Він для мене, як жива істота, – добрий! Старенький добренький Житомир»

«Я люблю Житомир. Він для мене, як жива істота, – добрий! Старенький добренький Житомир (Сміється). Я, мабуть, в минулому житті тут вже жила, бо мене дуже цікавить історія міста. Я вивчаю книжки про місто, ходжу по його закуткам, мені все цікаво. Я ходжу, але здається, що все це вже бачила, неначе я просто згадую»

Текст записала Оксана Давиденко
Фото: Катерина Кононюк

5+

Вас це може зацікавити