Facebook icon Instagram icon

Про любов, прапор Житомира та Північний полюс

#Події 31 Липень, 2018 Автор:

0

Коли чують назву  Zhytomyr.Travel, питають: «То куди їдемо?» Ми хочемо, щоб їхали в Житомир, щоб місто, в якому ми живемо, дійсно вважали крутим. І робимо для цього все можливе. І навіть неможливе. Ну, скажіть, прапор якого міста майорів майже на Північному полюсі?

Анна Петраускене археологиня й мандрівниця, учасниця проекту «Жінки незвичайних професій». Як кожна нормальна людина, захотіла влітку побувати на морі. Але не на Чорному чи Середземному, або ж, борони Боже, на Карибському. Спражнім мандрівницям цікавий екзклюзив: наприклад, подорож на Баренцево море.  А за компанію взяла подругу – Тетяну Лозницю, науковицю з кафедри музеєзнавства та археології Національного університету ім.Т. Г. Шевченка.

Спражнім мандрівницям цікавий екзклюзив
На фото: зліва – Тетяна Лозниця, справа – Анна Петраускене

Край Північного Льодовитого океану – це і є Баренцево море, яке пролягає між архіпелагами Шпіцберґен (Норвегія), Нова Земля, Земля Франца-Йосифа (Росія) і Скандинавським півостровом. Подорожувальниці відправились у Норвегію – країну зі своєю непростою історією: багато років боротьби за незалежність і самоідентифікацію, за власну мову та самобутну культуру, за право бути собою. Хіба ж не варто було відчути солоне північне повітря та особисто здійснити знайомство із мальовничою країною фьордів? Разом з сміливими подорожувальницями відправився і наш прапор.

Разом зі сміливими подорожувальницями відправився і наш прапор

«Ми плануємо пройти кількасот кілометрів вздовж узбережжя найбільшого острова архіпелагу – Західний Шпіцберген. Пройдемося слідами експедиції відомого дослідника Арктики – геолога Русанова, який навчався на природничому факультеті Київського університету ім. Св. Володимира, нині університет ім. Т. Г. Шевченка», – говорила Анна перед початком експедиції. – Це Русанов відкрив багаті поклади вугілля та провів серію океанографічних та біологічних досліджень. Тут, на архіпелазі, у складі радянських експедицій, вели роботи відомі нині українські археологи Леонід Залізняк та Володимир Мезенцев, який довгий час працював в Житомирі».
Те, що дівчата взяли із собою прапор – не випадково: наші земляки зробили внесок і у вивчення Півночі, і у створення одного з найпрестижніших  навчальних закладів України –  університету ім. Т. Г. Шевченка.

Ця подорож, як ви зрозуміли, екстремальна, і тим, хто цікавиться екстремальними подорожами, наші героїні можуть дати поради щодо екипірування. Вони з собою взяли найнеобхідніші для життя у тундрі речі: намет, окремо тент, посуд, газові пальники, 2 рації, супутниковий навігатор, телефони та захист від вологи для них, репшнур 45м, сублімовану їжу, 2 зміни одягу, трекінгове взуття, спальники, килимки та рюкзаки. Документи – квитки, паспорти, дозвіл на зброю, довідку про несудимість та їх завірені переклади. І відправились у Лонг’їр – найпівнічніше у світі поселення з населенням понад тисячу жителів. Там через каучсьорфінг знайшли місцевого жителя, який радо прийняв їх переночувати по прильоту. Звичайно ж, взяли українських сувенірів для гостинних господарів. Весь крам помістився у рюкзаку вагою 20 кг – оплачений  у квитку багаж.

Весь крам помістився у рюкзаку вагою 20 кг – оплачений у квитку багаж

Анна з підліткового віку мріяла побувати у цьому холодному краї. Мрія могла б залишитись мрією, але не у такої дівчини, як вона. За півроку були куплені квитки та спланована подорож. У план підготовки входило оформлення дозвілу на придбання та володіння зброєю, пара уроків стрільби із мисливського карабіна Маузера, який планувалося арендувати у Лонг’їрі. Така «войовнича» підготовка – річ вимушена, самозахист. Вся справа у білих ведмедях, яких випадково зустріти на Півночі цілком реально. І хоч замість мисливської рушниці у Лонг’їрі дівчатам дісталась гвинтівка Маузера М-98 – трофейне відлуння минулих  війн, все інше відбулось за планом, а мрія стала дійсністю.

заради мрії варто пройти пішки майже 100 км від Лонг’їрі до Баренцбургу по скелястих стежках та арктичних болотах

Безперечно варто заради мрії пройти пішки майже 100 км від Лонг’їрі до Баренцбургу по скелястих стежках та арктичних болотах, щоб побувати у невеличкому закинутому  шахтарському селищі Колсбей та будинку-музеї, де зберігається історія досліджень експедиції Русанова.
Мабуть, все у цьому світі не випадково, а люди зустрічаються  для чогось. Зараз Анна є членкинею команди археологів, що досліджують історичне минуле нашого з вами міста.

На фото Ірина Ковальчук, очільниця управління сім’ї,  молоді і спорту Житомирської міської ради, та Анна Петраускене, мандрівниця, дослідниця та археологиня

Вона щаслива тим, що мала змогу символічно поєднати під прапором Житомира всіх дослідників Півночі, котрі колись жили чи працювали у нашому місті. Вона встигла закохатись в Житомир. А ви?

Текст: Оксана Давиденко
Фото: Катерини Газарова та з архіву А. Петраускене

0

Вас це може зацікавити