Facebook icon Instagram icon

Таємниця Минулого Часу

#Люди 10 Липень, 2017 Автор:

22+

Мене завжди цікавила Таємниця Минулого Часу, куди він зникає і що відбувається з людьми, які його населяли. Думаю, старе місто з великим історичним минулим суттєво відрізняється від міста, якому не більше ста років. В більш давньому місті народжувались,  любили й ненавиділи, страждали і раділи так багато людей, що океан їх духовної і нервової енергії не міг загубитися безслідно

Віднедавна  відчуваю, що люди, які жили до нас, нікуди не ділись. Вони залишились там, де й були, просто ми існуємо в різних часових вимірах, ходимо з ними по тих самих вулицях, невидимі один для одного. Водночас, живемо в будинках, які вони збудували, слухаємо музику, яку вони створили, читаємо їх вірші або книжки.  Колишні покоління для нас існують, а ми для них ні; ми про них знаємо, а вони про нас нічого. І Місту, в якому вони жили, теж до нас, сьогоднішніх, діла немає. Це Місто знало і бачило багатьох людей, напевно, вони були кращі нас, принаймні до свого Міста ставились дбайливо, з любов’ю, про що красномовно промовляють будинки-витвори архітектурного мистецтва. Зверніть увагу: з якою фантазією та художнім смаком домовласники прикрашали свої помешкання.

Уявляю, яким було місто в давнину, його мешканців, їхнє буденне життя

Будинок Ляшенко М.М.

Зараз важко впізнати. На фото будинок коледжу культури і мистецтва ім. Огієнка по вулиці Івана Франка.
Маю трохи дивний, але приємний потяг: вечорами, коли напівосвітлене, стомлене місто засинає, втихає вуличний гамір, дістати з книжкової шафи старовинний альбом зі світлинами,  і поринути думками в давні часи, легковажно обманюючи себе, ніби тоді було все добре: і люди, і життя, і стосунки…
Уявляю, яким було місто в давнину, його мешканців, їхнє буденне життя, і виникає бажання розповісти про декого з них – маю в своєму архіві чудові фотографії для ілюстрації.


На фото ліворуч дружина нотаріуса Івана Філіпова – болгарка Олена Жейнова. В їхньому будинку на Великій Бердичівський тепер Український дім. У 1902 року панянка стала переможницею на міському заході, який на сьогодні мав би назву «Конкурс краси». Отримавши чималий грошовий приз, відразу ж передала його у фонд допомоги хворим дітям з незаможних сімей.
На фото праворуч – Марія Преображенська, викладач французької мови у гімназіях. В неї був закоханий льотчик Петро Нестеров, той самий, що здійснив знамениту «петлю Нестерова». Льотчик бував в будинку Преображенських, який донині зберігся на вулиці Пушкінській.

Основні персони  на фото – вродливі житомирянки


На світлині у розкішному великому капелюсі дружина лікаря Краснова, Ольга Іванівна, з донькою Лідією. Багато років її чоловік Василь Йосипович був головним лікарем міських лікарень. Він започаткував у Житомирі шкірвендиспансер, який діє до сьогодні.


Ще про одну світлину варто сказати докладніше. В чудернацькому автомобілі у маленькому світлому капелюшку Анна Павлівна Москальова, мама всесвітньо відомого музиканта Святослава Ріхтера. За кермом – її брат Микола Павлович.
Випадково сталось так, що основні персони  на фото – вродливі житомирянки, а тому з’явилась думка іншим разом розповісти, як одягались жінки нашого міста кінця ХІХ- початку ХХ століття.

С. Собчук
Член національної спілки краєзнавців України
А. Собчук

Фото з особистого архіву автора

22+

Вас це може зацікавити