Facebook icon Instagram icon

Тетяна Нікітіч: «Для нас дуже важливо слідкувати за цукерковою модою»

#Люди 4 Квітень, 2018 Автор:

6+

Життя – це великий пазл, який кожен складає по-різному: хтось швидко та грайливо, хтось повільно, зі смакуванням процесу, а хтось чітко та структуровано вибудовує ту картинку життя, про яку мріяв з дитинства. Бути керівником  кондитерської фабрики – заповітна мрія багатьох дітлахів. Про те, як реалізовувати дитячі мрії та досягати своєї мети,  Zhytomyr.Travel дізнавались у комерційного директора кондитерської фабрики «Житомирські ласощі» Тетяни Нікітіч

«Я з дитинства ласунка. Це, мабуть, закладено генетично. Всі мої родичі – споживачі солодощів у великих обсягах (Сміється). Пам’ятаю, коли в дитинстві проходили біля кондитерської фабрики «Житомирські ласощі», в повітрі відчувався приємний запах ірису або карамелі, і я думала: «От би мені працювати на кондитерській фабриці!» Пам’ятаю, мама завжди купувала цукерки нашої фабрики, тому їх смак знайомий з дитинства»

«коли в дитинстві проходили біля кондитерської фабрики «Житомирські ласощі», в повітрі відчувався приємний запах ірису або карамелі»

«На смаки також є мода: у певний період мода на смак манго чи пряженого молока. За останні два роки повернулася мода на цукерки, які любили колись: «Червоний мак», «Кара-Кум», а «Ромашка» – то взагалі класика. За нашими дослідженнями, зараз такі цукерки знову на підйомі»

«Ким я мріяла стати  в дитинстві? Звичайно, дитиною я мріяла робити цукерки (Сміється). Але коли навчалась у старших класах, почала цікавитись юриспруденцією та сільським господарством. Школу закінчила з золотою медаллю та  вступила до Аграрного університету  (НУБіП) на юридичний факультет, який, до речі закінчила з червоним дипломом. Ще у випускних класах, я цікавилась проблемами земельної реформи та паїв. За цей період я отримала таку базу знань, з якою навчання в університеті зовсім не було для мене складним. Наприкінці першого курсу навчання вже мала роботу, а потім власний маленький бізнес. І потім постійно ставила собі нові цілі і впевнено йшла до їх досягнення.  Зараз мій  практичний досвід мені дуже допомагає»

«Практичні й теоретичні знання – це дві великі різниці. Життя навчає. Ще в шкільні роки я розуміла, що багато чого мені не знадобиться, але від нас вимагали це вчити. Було б правильно, щоб діти обирали напрямок, в якому вони хотіли  розвиватись, розуміли для чого їм це, бо дуже багато часу ми витрачаємо «не туди». Я завжди ставлю акцент на тому, що часовий фактор надзвичайно важливий: отримавши інформацію вчасно, людина має шанс стати більш успішнішою. Тому я навчаюся від людей, з якими спілкуюся, а моє оточення – це ті, в кого можна  навчатись»

«Практичні й теоретичні знання – це дві великі різниці. Життя навчає»

«Я вважаю, що жінці просто необхідна фінансова свобода.  Ми з чоловіком разом вже 15 років,  він завжди вів за собою, давав корисні поради, підтримував. Це давало мені сили і впевненості. Дуже важливо мати біля себе саме ту людину, з якою впевнено можна йти вперед і долати негаразди. Але коли чоловік повністю утримує жінку, вона  не має впевненості у завтрашньому дні: той, хто сьогодні дає, завтра може все забрати, користуючись залежністю. Я знаю випадки, коли чоловіки забирали все, не зважаючи на дітей. Діти взагалі нікого не стримують. Головне – це стосунки. У чоловіків також бувають проблеми, і сила жінки в тому, що вона може підтримати й допомогти, але не дорікати. Треба вибудовувати дружні стосунки, не заважати один одному розвиватись, тоді буде гармонія»

«Моя донька дуже любить цукерки, й найулюбленіша – наша «Ромашка». Знаю, що скільки б їх не було, всі потихеньку вона з’їсть, тому більш як грам двісті вдома не тримаю»

«Ми дуже вимогливі до якості нашої продукції, і жодна марка цукерок не виходить без дегустації. Збирається ціла виробнича нарада – технологи, маркетологи, люди, які займаються продажем. Кожен зразок продукції потрібно обов’язково оцінити, заповнити дегустаційний лист і тільки після цього приймається певне рішення. Цукерка може народжуватись чотири місяці: ми щось змінюємо, поліпшуємо, визначаємо. І коли маємо загальну думку, приймається рішення про випуск нового продукту. Тим більше, у нас, як мінімум, раз на два місяці відбувається повна дегустація по випуску нової продукції, але контроль виробничого процесу відбувається щоденно. Все, що вироблено по сьогоднішній день, я вже спробувала – робота така» (Посміхається)

«Все, що має відношення до виробництва харчових продуктів, проходить процес серйозного контролю. Це стосується й вхідної сировини, й готової продукції. У нас є окремий склад, в якому зберігаються одиниці готової продукції з відповідним маркуванням. Ми використовуємо сировину найвищої якості, тому всі цукерки  нашого виробництва я даю власній дитині. У «Пташине молоко», наприклад, додаємо вершкове масло згідно ГОСТу»

«Ми використовуємо сировину найвищої якості, тому всі цукерки  нашого виробництва я даю власній дитині»

«За цукерковою модою треба постійно слідкувати. От зараз є модний тренд – здорове харчування, це дало нам поштовх випустити серію злакових батончиків «Good day» для людей, які підтримують себе у формі та займаються спортом. Щоденно має вживатися певна кількість калорій, і потрібний якійсь продукт, щоб наситити організм і при цьому не набрати зайву вагу.  Зараз у нас в розробці ціла лінійка солодощів для здорового харчування, а ще  маємо діабетичну серію – продукцію, яка вміщує фруктозу замість цукру»

«Фабрика працює з 37 країнами світу. За певних обставин втратили певну частку експорту, але ми досить швидко переорієнтувались й успішно працюємо зі східними країнами. У найближчих планах – відкриття магазину в Іраку. Зараз близько п’яти контрактів на завершальному етапі підписання. Скоро наші цукерки будуть продаватись в Африці. І це наша гордість!»

«Я координую різні напрямки  роботи – від закупівлі сировини до  поставки нашої  продукції на полиці магазинів. Все повинно працювати чітко, як годинник. За день ми виготовляємо близько сотні  тон продукції, і поки йде процес виробництва, готова продукція вже відправляється до свого споживача.  Он і зараз  завантажується черговий автомобіль. Напередодні Великодня потреби зростають, і до свята  ми надаємо спеціальні пропозиції»

«На фабриці працюють цілими династіями. У багатьох наших працівників раніше тут і батьки працювали, й бабусі з дідусями. Колись була дуже серйозна система підтримки співробітників. Звичайно,  ми прагнемо робити більше для свого колективу. Зараз  маємо ідею – соціальні продукти. Ми ж здійснюємо оптові закупівлі цукру, борошна, то чому б не дати можливість нашим працівниками купувати їх за вигідними цінами?  Зараз ведемо перемовини про закупівлю молока. Ми зберегли давню традицію дарувати працівникам подарунки до свят. Маємо профком, який займається путівками на відпочинок. Проводимо навчання та тренінги для підвищення кваліфікації свого персоналу. Нещодавно виділили приміщення для спортивної зали, щоб наші працівники мали можливість  займатись спортом на своєму підприємстві. Зразком для наслідування у цьому напрямку можуть бути європейські компанії, які мають потужну систему мотивації персоналу. Українські підприємства також, впевнена, прагнуть робити більше за для соціальної забезпеченості, але тому на заваді певні економічні причини. І дехто намагається економити на цьому, але економити на власних співробітниках – це дорога в нікуди. Сьогодні треба робити так, щоб люди пишалися своїм підприємством, були впевнені у системі соціальної підтримки»

«Сьогодні треба робити так, щоб люди пишалися своїм підприємством»

«Якщо говорити про плинність кадрів, то треба дивитись, про яку саме роботу ми говоримо. У нас є сезонні працівники, і на тих ділянках плинність велика. Багато людей зараз виїжджають на роботу за кордон, у ту ж Польщу, але у нас є й такі, хто вже звідти  повернувся назад»

«Коли ми готували серію новорічних подарунків, прагнули, щоб дитина отримала різноманітні за смаком цукерки, і акцент звичайно  робили на шоколадних. Багато меценатів у нас купували подарунки для дітей різного віку, і ми не ставили задачу заробити. Ми хотіли, щоб то був справжній подарунок! На новорічно-різдвяні свята всім дітям дарують цукерки, й моя дочка не виключення. І от коли вона дістає з коробки дві цукерки, а інші її не цікавлять, то це навряд чи новорічний подарунок у повному розумінні, хоч людина, яка його купує та дарує, не збирає його сама»

«Фабрика існує з 1944 року. За цей період були різні еволюції виробництва. У нас зараз 28 різних виробничих ліній, при чому на одній лінії можуть випускатись різні цукерки. Сьогодні середня заробітна плата працівника на виробництві – 8 000 грн., оплачуємо  понаднормові години, виплачуємо премії. У нас на виробництві не всі лінії автоматизовані, багато ручної праці, а персоналу до тисячі осіб»

«Перший раз в одинадцятому класі подивилась фільм «Москва сльозам не вірить», і після цього його раз десять дивилась. Так зрозуміліше, який раніше був час: які стосунки у сім’ях, як проводили разом дозвілля. Зараз інше життя, багато чого змінилося. А жінка-керівник? Я б не ділила керівників на чоловіків і жінок. Керівник – це велика відповідальність за  прийняття рішень»

«Мені б дуже хотілося, щоб в нашій країні більш акцентували увагу на розвиток культури сімейного відпочинку. Її потрібно  розвивати ще з дитячого садочку. Коли батьки заклопотані роботою чи домашніми справами, дитина нагадає про те, що потрібно цінувати час, проведений разом»

«Мені б дуже хотілося, щоб в нашій країні більш акцентували увагу на розвиток культури сімейного відпочинку»

«Багато якостей я взяла від батьків, особливо від мами. Ставлення її до роботи, наприклад. Колись я ображалась: пів-дитинства провела з нею на роботі. Тоді я дивувалась і не могла зрозуміти: чому так багато людей слухають мою маму? Її в колективі дуже поважали, і це було помітно. Власне, не треба любити керівника – треба поважати. А люди мають відчувати, чи подбав керівник про них, про їхні потреби. Один у полі не воїн. Я впевнено кажу, що можу приєднатись до роботи на будь-якому процесі, ну, хіба окрім технічної частини, але якщо я не буду довіряти своєму колективу, не буду розуміти, що на кожній дільниці у мене є тил, і все буде зроблено, діла не буде. Тому й людей в команду намагаюся підбирати таких, щоб на них можна було покладатися. Ті люди, які сьогодні працюють на фабриці, – це, безумовно, колектив. Не можна казати, що зроблено тільки керівником, все зроблено  колективом. Моя задача – розподілити обов’язки та проконтролювати результат. Якщо він мене не задовольняє, я не критикую, а пропоную рішення. Людина, яка виходить з кабінету, не має йти з питанням: «То що ж  я маю робити?» Впевнена, що разом ми завжди знайдемо рішення»

«Ми своїх співробітників заохочуємо. Помічати досягнення і говорити про них треба, хвалити треба. Я розумію і бачу, коли працівники роблять те, що не передбачено посадовими обов’язками, таких людей  намагаюся відмітити, щоб і надалі був стимул»

«Я розумію і бачу, коли працівники роблять те, що не передбачено посадовими обов’язками»

«Візитівка нашої фабрики – набір цукерок «Вітання із Житомира», де зібрані всі цукерки, які стали класикою. Набір складається вручну, і з вагою там все у порядку – 600 грамів. Звичайно, можна зробити подарункове пакування у вигляді великої коробки, в якій буде 150 грамів цукерок. От людина візьме, начебто все гарно, презентабельно, здається, класний подарунок, багато подарував, а коли відкрив і скуштував, то майже нічого. А коли наші цукерки даруєш, то людина розуміє, що то насправді подарунок. Часто «Вітання із Житомира» купують на подарунки та  відправляють за кордон своїм партнерам й родичам. І ми за кордон своїм партнерам такі презенти передаємо, і люди в захваті від «Вітання із  Житомира»!»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото: Катерина Кононюк

6+

Вас це може зацікавити