Facebook icon Instagram icon

Історія ордену ченців-тринітаріїв: наскільки давня, настільки й цікава

#Місця 5 Вересень, 2017 Автор:

12+

Існують в історії людства теми, до яких завжди прикута увага. Письменники, художники й навіть шукачі скарбів цікавляться життям ченців, для яких духовні подвиги були звичайною справою. Є такі й в історії  Житомирщини. І навіть місцевість є, яка тісно пов’язана з надзвичайними особами та подіями

Письмова згадка про село Іванків вперше з’явилась 1501 року. За свою довгу історію воно мало багато власників та переходило від одних до інших. В довгій череді – маловідомі поміщики Моржковські, Обуховські, Орловські, але були й видатні особистості. Один з найвідоміших власників Іванкова – підприємець Микола Терещенко, який організував тут цукровий завод і дав роботу майже півтисячі селян. Фантастичний успіх й на сьогодні!

Один з найвідоміших власників Іванкова – підприємець Микола Терещенко

З початку ХХ століття  власницею частини села Іванків стала Ганна Тарасевич – дружина знаменитого лікаря-епідеміолога, академіка Льва Тарасевича, який власними зусиллями й коштами врятував від хвороб сотні людей в Іванкові та навколишніх селах. Ганна (у дівоцтві Стенбок-Фермор) була правнучатою племінницею шведського короля та правнучкою генерала Стенбок-Фермора, котрий протистояв армії Петра І у російсько-шведській війні.
Без сумніву, пам’ятним місцем Іванкова є храм Різдва Святої Богородиці, в архітектурі якого вдало поєднано стиль класицизму та європейського бароко. Початково храм будували як католицький костел Вознесіння Божої Матері намаганнями фундатора – окатоличеного українця шляхтича Павла Борейка, Житомирського чашного, та на кошти селян.  Освячення храму відбулося у 1793 році.

Вочевидь, Борейко  був щирим прибічником давнього ордену блукаючих мандрівників  – ченців-тринітаріїв, що без сумніву дуже вплинуло на стиль архітектури та внутрішній інтер’єр костелу, більше притаманний західноєвропейським країнам і менше зустрічається в наших краях.  А розписи однозначно унікальні і єдині, що збереглись або відомі.

Історія ордену ченців-тринітаріїв наскільки давня,  настільки й цікава

Історія ордену ченців-тринітаріїв наскільки давня,  настільки й цікава, але, на жаль, маловідома широкому загалу у нас, на Житомирщині.  Про неї варто розповісти, бо тоді й храм, прикрашений дивом вцілілими фресками, буде сприйматись по-іншому. Автор розписів –  Йосип Прахтель, таємничий ченець-тринітарій, художник від Бога.

Герб Ордену тринітаріїв

Орден Пресвятої Трійці (латиною Тринітаріїв) було засновано у  1198 році французьким богословом Яном де Мата і пустельником Феліксом де Валуа. Засновники присвятили свою діяльність благодійній справі – викупу християн, які потрапили у рабство до мусульман. Їх девізом був вислів: «GLORIA TIBI TRINITAS ET CAPTIVIS LIBERTAS». Українською це звучало так: «Слава тобі Трійця, а полоненим свобода».

Орден був поширений в Італії, Франції, Іспанії, Польщі та Україні. Статут Ордену був дуже суворий: ченці не мали володіти власністю, їздити верхи конем, їсти м’ясо або рибу тощо.
Засоби для викупу тринітарії головним чином здобували жебракуванням у мандрах та збором милостині. Були непоодинокі випадки, коли ченці віддавали себе у рабство мусульманам за звільнення бранців.
До речі, ченці-тринітарії у 1580 році врятували з полону майбутнього письменника Мігеля де Сервантеса, автора  «Дон Кіхота», який під враженням написав твір, що прославив його на весь світ.  Наприкінці свого життя відомий письменник, національна гордість Іспанії, сам став ченцем Ордену тринітаріїв.

ченці-тринітарії у 1580 році врятували з полону майбутнього письменника Мігеля де Сервантеса, автора  «Дон Кіхота»

Орден Пресвятої Трійці існує й до сьогодні. Має свої монастирі у Європі, а діяльність в країнах Близького Сходу Сирії, Іраку тощо.
Йозеф   Прахтель, ченець-тринітарій,  який оздобив інтер’єр храму в Іванкові, народився у Відні у 1737 році. 1754 року у Львові вступив до Ордену тринітаріїв, в останні роки життя жив і працював у містечку Браїлові Вінницької області, де і помер у 1799 році. Як художник Прахтель був надзвичайно популярним, його запрошували до роботи в різних містах України: Львові, Тернополі, Кам’янець-Подільському. Розписав він також інтер’єр Луцького костелу Архангела Михаїла та Апостола Павла.
Живописом та фресками Прахтеля захоплювався польський король Станіслав Август, який при нагоді не шкодував часу, щоб оглянути і насолодитись роботою майстра.
Творчість ченця-живописця – біла сторінка в історії сакрального мистецтва наших земель. Доктор мистецтвознавства, професор Кам’янець-Подільського Національного університету Наталія Урсу, яка досліджує живопис інтер’єру католицьких храмів, посилається на єдине джерело – книжку молитов ксенза І.Кжишковського, видану у Вільно у 1843 році, де є опис праць тринітарського ченця Йосифа на прізвище Прехтль.
А нещодавно вдалось натрапити на коротку згадку у Географічному Словнику Польського Королівства 1882 року видання, яка свідчить, що ченець-тринітарій Йосиф Прахтель (в деяких джерелах Прехтель, Прехтль) декілька років жив та працював у монастирі Кам’янця-Подільського.

Орден Пресвятої Трійці існує й до сьогодні

Отож, для допитливих дослідників, краєзнавців, мистецтвознавців Житомирщини та шукачів пригод є широке поле для діяльності та пошуку.

Сергій Собчук, Член національної спілки краєзнавців України
Анна Собчук, співавтор
Фото з відкритих джерел

12+

Вас це може зацікавити