Facebook icon Instagram icon

Житомирська династія Мезенцевих…

#Люди 15 Січень, 2018 Автор:

5+

На Великій Бердичівській, трохи осторонь від проїзної частини, стоїть ошатний будинок, закритий густим мереживом дерев

Зведений на початку ХХ століття у стилі модерн, невеличкий будинок не викликає особливої зацікавленості у людей. Хіба тільки тим, що одну стіну розмалював невідомий художник. Живопис вдалий, але тут недоречний.


На цьому місці була велика садиба родини Мезенцевих, яка складалась з декількох будинків. Один з них, більш цікавий в архітектурному плані, у 1943 році підірвали при відступі німецькі загарбники, замінувавши потужним зарядом. Вочевидь, мали на те  причини: під час війни тут організували офіцерське казино. Окупанти ховали якісь таємниці, аби вони не потрапили до радянських військових чи розвідки. Другий будинок залишився неушкодженим.


Історія родини Мезенцевих варта уваги прихильників краєзнавства. Починається вона з Сергія Михайловича, який віддав справі правосуддя на Волині понад 30 років життя. Був людиною неординарною, освіченою, мав добрі стосунки з колегою Петром Косачем, батьком Лесі Українки, який працював суддею Новоград-Волинського округу та очолював місцевий «З’їзд мирових посередників». Чиновник Сергій Мезенцев поклав початок суддівській династії. У мирових установах краю служили його сини – Борис та Євгеній.
Високий соціальний статус зробив Мезенцевих досить заможними. Їм належали маєтки в Житомирі, Новограді-Волинському, Ємільчиному. Вони володіли спиртовим заводом, фільварком, паперовою фабрикою. Дотепер у Новограді-Волинському зберігся палац, який належав родини Бориса Мезенцева.

Зліва – фото родини колишніх власників  на фоні замку. Справа – палац родини Мезенцевих

Євгеній Мезенцев деякий час працював в Міністерстві закордонних справ, займав посаду посла в Австрії, а потім до останнього служив мировим суддею Житомирського округу. Саме тут в період з 1872 по 1909 рік почесним суддею був відомий в Житомирі меценат барон Іван Максиміліанович де Шодуар, який з Мезенцевими та Косачем мав приязні стосунки, спілкувався з сином Євгенія, Володимиром.

З’їзд мирових суддів

Володимир Євгенійович Мезенцев продовжив династію правників, став у Житомирі помітною фігурою: суддя, юрист, дійсний статський радник, володів шістьма іноземними мовами, мав маєток на Великій Бердичівській. Його дружина Лідія Йосипівна, у дівоцтві Нексе, – з заможної сім’ї німців-лютеран, вихована в патріархальних традиціях, була чудовою та приязною господинею. Мала багато талантів та високу внутрішню культуру,  музичні й вокальні здібності. Подружжя приятелювало з талановитими людьми міста. Серед них композитори Віктор Косенко та Михайло Скорульський, художники Олександр Канцеров та Дмитро Антонов, викладач, поет і благодійник Костянтин Роше, шанований в місті  священик Бурчак-Абрамович та багато інших  – всі були бажаними гостями в їх домі.

Зліва – Віктор Косенко. Справа – Микола Бурчак-Абрамович

У радянський час нерухоме майно Мезенцевих реквізували на користь «трудового народу». Новоград-Волинський палац з 1919 року по сьогодні опинився в користуванні військових: під час другої світової війни тут розмістився штаб механізованого корпусу, яким командував відомий військовий начальник Костянтин Рокосовський.
Житомирський маєток поступово перетворився на багатоквартирне комунальне житло. Господарям,  які мали четверо дітей, надали три кімнати в іншому помешканні та відселили на околицю міста. Напевне, з сумом проходили вони біля свого дому, згадуючи слова Марини Цвєтаєвої:
«Із-під насупленості брів
Днем юності мене зустрів
Дім, ніби молодість моя
Мене стрічає:-Здрастуй,Я!»
Володимир Євгенович покинув земний світ у 1942 році. Потрапив під колеса німецького автомобіля. Його поховання збереглось на Вільському кладовищі, де поряд пізніше поховали дружину Лідію.
Але історія відомої житомирської родини на цьому не закінчилась…

Сергій Собчук
Член національної спілки краєзнавців України
Анна Собчук, співавтор
Переклад вірша – В. Білобровець
Фото взяті з архіву авторів та з відкритих джерел

 

5+

Вас це може зацікавити