Facebook icon Instagram icon

Житомирська сага: продовження історії Мезенцевих

#Люди 26 Січень, 2018 Автор:

5+

«Милуйте дітей, панове. Ніхто не знає, що чекає на них у майбутньому», – казав письменник Набоков. Історію житомирської родини Мезенцевих, про яку вже була розповідь, продовжив син Володимира – Ігор, який не став юристом, а заявив про себе як талановитий архітектор та художник.

Професійна діяльність Ігоря Мезенцева помітна і визначна, а ім’я  так  мало відоме, що про нього варто розповісти трохи докладніше.
Народився майбутній архітектор в Житомирі  9 вересня 1915 року у будинку на Великій Бердичівській.

Навчався в школі № 26, де малювання викладав давній друг сім’ї Олександр Канцеров. Це мало доленосне значення в подальшому житті хлопця, який мав очевидний талант художника. Його однокласницею була Наталія Скорульська, донька композитора, в майбутньому видатна балетмейстерка, педагог, сценаристка, заслужена артистка України. В них було спільне захоплення – балет.

однокласницею Мезенцева була Наталія Скорульська, яка потім стане його дружиною
Зліва: І.Мезенцев і Н.Скорульська – випускники житомирської балетної студії (1931 р.). Справа: Н. Скорульська з донькою Роксаною, чоловіком І. Мезенцевим та батьком М. Скорульським

З часом Наталія Скорульська стане  першою дружиною Мезенцева.  Після школи Ігор Мезенцев закінчив професійно-технічне училище в Ленінграді (сьогодні Санкт-Петербург), а у 1936 році успішно поступив на навчання до Київського архітектурного факультету художнього інституту.
У 1941 мирне життя зруйнували німецькі завойовники-окупанти. До останнього дня Другої світової війни Ігор Мезенцев був на фронті. За мужність нагороджений трьома бойовими орденами та дев’ятьма медалями. Після повернення у повоєнний Київ архітектор Мезенцев взяв активну участь у відбудові міста. З групою колег проектував майбутнє відновлення Успенського Собору Києво-Печерської Лаври.

   Успенський Собор м. Київ

Описував і досліджував пошкодження Софії Київської, знаменитого мозаїчного образу «Оранта».

Мозаїка Богородиці-оранти у Софійському соборі Києва

За його участі створено генеральний план відновлення зруйнованого Хрещатика.

Зліва: вигляд повоєнного Хрещатика. Справа:  Хрещатик, відбудова 1950-х років

У 1951 році, після закінчення аспірантури при Академії Архітектури, Ігоря Володимировича призначено керівником масштабного проекту будівництва Виставки Досягнень Народного Господарства України (ВДНГ).  Колективно був розроблений генеральний план, а особисто Мезенцеву належить проектування головного входу, фонтану «Золотий колос», багатьох павільйонів і всієї огорожі.

Невдовзі талановитого житомирянина призначають Головним архітектором Державного інституту проектування міст
Зліва: вигляд ВДНГ у Києві зверху за радянських часів. Справа: сучасний вигляд одного з павільйонів

Невдовзі талановитого житомирянина призначають Головним архітектором Державного інституту проектування міст. На цій посаді він працював понад 25 років. В ті часи інститут розробляв проектування всієї забудови в Україні, мав філії у більшості обласних центрів. Головний архітектор затверджував й контролював розробку генеральних планів. Відбудова великої кількості міст України після Другої світової війні є результатом діяльності інституту, яким керував наш земляк.
Подальші роки діяльності приносять життєвий успіх: Ігор Мезенцев стає Головою спілки архітекторів Києва, Заслуженим архітектором України, бере участь у міжнародних конгресах. У 1977 році відбулась персональна виставка, де експонувалось більш як 130 робіт різних часів художника Мезенцева –  навчання у Канцерова в Житомирі далося взнаки.
Значущою подією в радянські часи стало спорудження монументу «Батьківщина-мати» в Києві за проектом скульптора Вучетича.

  Мезенцев залишився жити у своїх будовах, котрі гармонійно вписані в сьогоднішній день
Одна з найбільших скульптур у світі – Батьківщина -мати (м. Київ)

Після несподіваної смерті Вучетича його проект майже повністю переробили в інституті містобудування, який очолював Мезенцев. Фактично залишилась тільки авторська ідея. Проектування та спорудження тяглося 7 років, Мезенцев особисто здійснював контроль на всіх етапах, спроектував музей меморіалу. Внаслідок серцевого захворювання Ігор Володимирович Мезенцев пішов з життя у 1984 році і похований у Києві. Він залишився жити у своїх будовах, що стоять в різних містах нашої країни і гармонійно вписані в сьогоднішній день.
P.S.  Зацікавлений читач не знайде імені Ігоря Мезенцева в популярних довідниках. В недавні радянські часи його ім’я було викреслено з пам’яті людей. У партійних можновладців викликало роздратування й підозру непролетарське походження, твердий безкомпромісний характер та незмінна позиція в інтересах справи. Талановитого зодчого безпідставно звинуватили у службових зловживаннях, політичній недалекоглядності, і, не зважаючи на минулі досягнення, відсторонили від професійної діяльності. Останні роки свого життя архітектор Мезенцев допомагав у роботі своїй дружині – професору, доктору археології.
Історія повчальна. «Минуле ніколи не минає! Воно навіть не є минулим» – вважав Нобелівський лауреат, письменник Вільям Фолкнер.

Сергій Собчук,
Член національної спілки краєзнавців України
Анна Собчук, співавтор
Використані матеріали, надані Житомирським краєзнавчим музеєм
Фото взяті з відкритих джерел

5+

Вас це може зацікавити