Facebook icon Instagram icon

Житомирські стародруки

#Люди 21 Червень, 2017 Автор:

15+

Велика, цікава, мало відома широкому загалу історія перших друкарень та стародруків в Житомирі варта уваги. Про них можна розповідати багато, але цього разу обмежусь декількома окремими подіями й постатями. Тішу себе надією зацікавити читачів і викликати бажання дізнатись більше, або й самому долучитись до захопливих досліджень

Отож, Житомир!  ХVIII століття: Книжки, Події, Люди…..
Дослідники вважають, що першими відомими рукописними книгами, виготовленими в Житомирі, є «Житомирське Євангеліє» 1571 року та «Актова Книга Житомирського Гродського уряду» 1605 року (гродський – від старопольського «державний» – прим. автора).


А друкарська справа в місті започаткована в другій половині 18 століття.  У своїй праці «Історія Українського друкарства» про це розповідає наш земляк, Іван Огієнко – митрополит Ілларіон, видатний вчений.

Фото зліва: Іван Огієнко. Фото по центру і справа: старовинні видання

«…В давнину Житомир не мав своєї друкарні. Перша постала тут у 1783 році. Її заснував Головний Житомирський суд. Друкувались тут лише судові справи, перше польською мовою. Року 1804 управляв друкарнею секретар суду Рожанський».
Огієнко  посилається на ХІ номер славетного часопису «Київська старовина», виданого у 1900 році.
У 1796 році Житомир стає «столицею» новоутвореної Волинської губернії (офіційно статус було затверджено 1804 року). Відтак тут зростає кількість населення та різноманітних установ, що потребували друкованої продукції – бланків, об’яв, свідоцтв, офіційних документів та реєстраційних журналів.

Перша в Житомирі казенна друкарня  була започаткована близько 1790 року

Зразки офіційних друкованих бланків(з особистого архіву автора)

Перша в Житомирі казенна друкарня  була започаткована при губернському правлінні близько 1790 року і працювала на потребу «губернських присутствій»  Волині, перебрала на себе досвід, устаткування та працівників судової друкарні. Вона розмістилась в одному з приміщень ліквідованого на той час монастиря єзуїтів, на вулиці Чуднівській, нині Леха Качинського.
Сьогодні це сумні забуті руїни, до яких байдуже всім. Прикро! Бо тут відбулось стільки подій урочистих і трагічних, перебувало стільки людей відомих і невідомих, що ця пам’ятка історії та архітектури заслуговує ґрунтовних досліджень вчених, істориків, археологів, з виданням окремої книги. І, переконаний, могла би стати невичерпним джерелом натхнення для письменників, художників, поетів, кіносценаристів.

Фото зліва: вигляд монастиря ієзуїтів у  XVIII ст. Фото спрва: сучасний вигляд

Житомирська губернська друкарня того часу виготовляла не тільки бланки та об’яви, але й книжкові видання різної тематики, що друкувались «гражданським шрифтом» («гражданське» – в значенні «світське» друкування – прим. автора).
Згодом, у 1838 році, друкарня отримала постійне приміщення по вулиці Великій Бердичівській, у дворі губернського правління, та випускала газету «Волинські губернські відомості».

Перший номер газети «Волинські губернські відомості»

1798 року вперше в Житомирі була надрукована накладом 15 примірників унікальна книга з медичних знань, що мала назву «Достовірний метод по раніше не дослідженим рослинам, лікувати всякого роду кривавий пронос». Авторами були відомі лікарі Федір Шильдкнехт і Давид Гіннер. З архівних джерел відомо, що Шильдкнехт походив з родини поміщиків села Вишпіль (Черняхівський район), але  проживав у Житомирі, де мав власний будинок. Як стверджує Ганна Губко, науковий співробітник Національної бібліотеки імені Вернадського, це видання є особливо рідкісним, внесено до європейських каталогів і розшукується дослідниками, фахівцями та бібліофілами.

В Житомирі була надрукована унікальна книга з медичних знань


У «Довіднику-словнику про російських письменників і вчених» (Берлін, 1876, том 1) автор Геннаді  Г. цитує передмову до книги: «… не для одних тільки лікарів, а також загально корисна для будь-кого».  Фрідріх Шильдкнехт та його колега Давид Гіннер внесені до довідника-словника як «не зовсім росіяни»,  але такими були й є реалії  Російської імперії. Он кажуть, що і киянка Ганна Ярославівна, королева Франції, теж росіянка.
Щодо друкарень і книг сказано ніби все, а що стосується Шильдкнехта, то про нього маю продовження історії.
На Вільському кладовищі в Житомирі,  біля центрального входу ліворуч,  стоїть гарний старий надмогильний пам’ятник, який привертає увагу відвідувачів некрополя і прихожан Яковлевської церкви.                                                                                                                                                                                
Напис польською повідомляє, що тут поховано Констанцію Шильдкнехт, яка відійшла до бога 1852 року, мала на той час літ – 64. Це донька лікаря, спадкоємиця Вишпіля.  Раніше могила її була трохи ближче до церкви, але під час облаштування території, не переймаючись сумлінням, надгробок перенесли.
При нагоді знайомі, екскурсанти або студенти цікавляться історією невідомої Констанції. Розповідаючи, посилаюсь на знаменитого волинянина, політичного діяча і письменника Міхала Чайковського. У своєму нарисі «Житомиряни. 1812», він повідомляє про події в Житомирі під час французсько-російської війни.

Міхал Чайковський

«..У селі Зорокові, поряд з Вишпілем (Черняхівський район), відбулась таємна нарада поляків-житомирян, на якій було прийнято рішення відправити делегата до князя Юзефа Понятовського, щоб проголосити його королем, який би очолив їх спільну боротьбу за свободу і незалежність Польщі. Посланцем було обрано Яна Горайського.  Швидко плинув час. Вже й війна з французами закінчилась, а сміливець все не повертався. Виявилось, що він став жертвою зради лікаря Шильдкнехта, який знав про його завдання. Відразу після засідання Горайського було заарештовано в Житомирі  й вислано до Сибіру, в Омськ».
Чому Констанцію поховано на православному, а не на лютеранському або католицькому кладовищі – загадка. Вірогідно, після зради, що можливо вплинула на хід історії Польщі, Фрідріх Шильдкнехт став православним Федором, але тоді б напевне і доньку його православну мали перейменувати з Констанції на Катерину. Можливо, нащадкам не дозволили поховання на своєму кладовищі, а може й самі не схотіли.
Невідомі сторінки життя…Чи може хтось знає про цю загадкову історію більше?

С.Собчук
Член національної спілки краєзнавців України
А.Собчук
Фото з особистого архіву автора та з відкритих джерел інтернету

15+

Вас це може зацікавити

© 2016 zhytomyr.travel
Передрук і використання матеріалів zhytomyr.travel дозволено лише за згоди редакції zhytomyr.travel