Facebook icon Instagram icon

Житомирський скалодром: великий секрет для маленької компанії

#Місця 7 Липень, 2017 Автор:

21+

Відкривати щось нове у місті, в якому ти народився і прожив багато років, надзвичайно цікаво. Кожна така знахідка – справжній подарунок. А коли на доданок ти зустрічаєш неймовірних людей… Певно, то притягує місце!

Про Денешівський масив чув майже кожний скелелаз, але до них треба трохи їхати. Житомир тим і відрізняється, що у нас локації для тренувань розташувались в самому місті: «Голова Чацького», «Пиріг»  та інші. Про ці  траси знають шанувальники скелелазіння з різних міст і країн, але є в Житомирі така собі «родзинка». Важко уявити, що в  десяти хвилинах пішого ходу від центра є  повністю відокремлені від міської метушні скелі. Перейдіть майдан Перемоги і Преображенський собор – шумний, гомінкий район міста – перейдіть до Покровської церкви й знайдете скалодром, який в народі називають «Скелі за архівом». Нехитра назва – такий собі вказівничок, бо знаходиться масив поруч з обласним архівом.

Є  в Житомирі така собі «родзинка»


На «Архів» з’їжджаються кияни (для них це надзвичайно зручно: на майдані Перемоги зупиняються автобуси з Києва), та й житомирянам сюди легко добиратись. Вісімнадцятиметрова скеля розворушить навіть тих, хто до гір відношення не має. Вона й вигляд має дивовижний, і функції виконує просто унікальні. Тутешній масив вражає своїм майже вертикальним рельєфом, кольорами та розміром, а тренуватися на ньому можуть і досвідчені спортсмени, і початківці-любителі. Хоч це не єдине в Житомирі місце для тренувань, але привабливість його в тому, що сюди можна прийти навіть ввечері після роботи.


Цей «ексклюзив» для нас відкрила пані Тетяна Ковальова зі своїми маленькими друзями. Колись Тетяна та Сергій Ковальови пробивали траси для скелелазіння в Криму, а пару років тому повернулись в Житомир і зайнялися ремонтом пробитих, але занедбаних маршрутів, на яких зараз і тренуються наші нові  знайомі.

сюди можна прийти навіть ввечері після роботи

Хто полюбив гори, зрозуміє: це назавжди. Вони й зайнялися за власною ініціативою цією кропіткою та важливою роботою. Для кого?  Спочатку не дуже розуміли, але старались. Вийшло, що послідовники та поціновувачі «підтягнулись». На разі для тренувань готові траси з різними назвами: «Хейла Боппа», «Хитрий жук», «Парсек», «Масяня», «Лускунчик», «Поспішайка».

Рівень складності також різний. Чим простіша траса, тим смішніша назва. От поліз ти по легкому маршруту. І хто ти після цього? Ясно, хитрий жук!  Восьмирічний Сергійко, сестрички Даніела і Габріела, Настя і Діма, яких навчає пані Тетяна, надзвичайно круті! «Злізь, бо впадеш», «обережно, там високо» – стандартні фрази, які супроводжують змалечку майже кожну дитину.

Тільки-от нашим новим знайомим таких слів точно говорити не треба: вони самі добре знають де треба бути обережним. Серйозні, виважені, вправні, як дорослі спортсмени, хоч найстаршому от-от чотирнадцять. Вони вже навчились вправлятися із цілим набором спорядження, вміють кріпити карабіни, страхувати напарника та ще багато чого.

«Якщо доліз до середини, немає сенсу спускатись»

Розуміють, що від того, наскільки якісно вони зробили ту чи іншу роботу, залежить дуже багато. На них можна покластися, в них є чому навчатися. «Якщо доліз до середини, немає сенсу спускатись», – філософські зауважує одна з дівчат. Принаймні розумієш, що на півдороги здаватись безглуздо, а почату справу треба доводити до кінця.

 житомирські скелі – місце сили та витривалості


Цьому і навчають наші житомирські «скелі за архівом» – місце сили та витривалості.

Фото: Марта Яроцька
Текст: Оксана Давиденко

21+

Вас це може зацікавити

© 2016 zhytomyr.travel
Передрук і використання матеріалів zhytomyr.travel дозволено лише за згоди редакції zhytomyr.travel